Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Петро і Павло, яких Церква називає князями апостолів, разом представляють єдність Вселенської Церкви, до якої увійшли і юдеї, і погани. Во ім’я єдиного Бога, під владою єдиного Господа Церкви, в єдиному Дусі, через якого їх покликано, вони зазвичай ототожнюються з одностайністю, дарованою Церкві в П’ятдесятниці. Цю одностайність зміцнила їхня апостольська співпраця й канонізувало їхнє мучеництво. …
Що сталося далі? Послання, що їх визнано автентичними, про це мовчать. Климент Римський бл. 95 р. по Р. Хр. повідомляє, що Павло вирушив до Іспанії (1Кор. 5:7), а Євсевій Кесарійський пише про друге ув’язнення в Римі й мучеництво за імператора Нерона (Церковна історія 2.25.8). Ці легкі контури можна заповнити, якщо прийняти за автентичне Друге послання …
Ще до початку зими 55-56 рр. по Р. Хр. Павло перервав свою місію в Ілірику і здійснив обіцяний візит до Коринта (2Кор. 12:14; 13:1). Скидається на те, що йому знову вдалося досягнути примирення, бо Ахея таки спромоглася виконати свої зобов’язання щодо збірки коштів для вбогих в Єрусалимі (Рим. 15:26). Попри це, Павло вирішив, що вже …
Роки в Ефесі Павло назавжди покинув Антіохію навесні 52 р. по Р. Хр. По дорозі через Малу Азію він відвідав галатів і заручився їхньою підтримкою в збірці для Єрусалиму (1Кор. 16:1). Прибувши наприкінці літа до Ефеса, Павло знайшов там спільноту, яку згуртували Прискилла і Акила (Дії 18:19). Він обрав столицю Азії своїм черговим осідком, оскільки …
З Єрусалиму Павло повідомляє нас лише про те, що вирушав звідти до Сирії та Кілікії (Гал. 1:21). Із його послань неможливо нічого довідатися про його діяльність – аж до першої самостійної подорожі Павла до Європи, яка розпочалася десь усередині сорокових років першого століття. Дуже допоміжні в заповненні цієї прогалини Дії апостолів; деякі з їхніх відомостей …
Молодість і освіта Павло був майже однолітком Ісуса з Назарету. Якщо тлумачити у світлі тогочасних уявлень те, що Павло назвав себе «старим» (Флм. 1:9) у листі, написаному близько 53 року по Р.Х., то вийде, що йому тоді було зо шістдесят років. Його зізнання у своїй юдейській ідентичності (1Кор. 11:22; Фил. 3:5; Рим. 11:1) свідчать про …
З погляду християнської віри Ісус Христос – це ім’я, котре висловлює все те, що проголошували Закон і Пророки, і те, що розгортає в нас перед очима Новий Заповіт. Пролог Євангелія від Івана дає нам споглядати втілене Слово як центр і підсумок об’явлення. Іван представляє нам Його початок у вічності, а потім показує перехід Ісуса в …
Деякі титули, помічні в окресленні ідентичности Ісуса Христа (продовження) Ісус Господь (= kyrios – грецьке слово, що вказує на легітимне панування та позначає визнаний авторитет). Дане Христові означення kyrios відповідає тому, як зверталися до земного Ісуса. Воно може стосуватися титулу rabbi (учитель), який вказує, що народ визнавав Ісуса Господом і готовий був коритися Йому (пор. …
Християнська віра – це, у своїй основі, віра в Ісуса Христа. У центрі християнської віри – особа Ісуса з Назарету, якого первісна спільнота визнала й проголосила Божим Помазаником, всевишнім Господом, що сидить праворуч Отця. Тут ми маємо намір: 1) поміркувати над єдністю і напругою між Ісусом історії і Христом віри з метою встановити чітке розуміння …
Упродовж життя Ісус полемізував щодо того, яким є істинний Бог (дозволяє цей Бог чи ні зривати пшеничні колоски з чужого поля, щоб втамувати голод, адже останнє є основним правом людини [Мт. 12:1-8 // Мр. 2:23-28 // Лк. 6:1-5]), і викривав фальшивих богів, виплеканих егоїстичними людськими традиціями: наприклад, коли в ім’я Бога не дозволяли допомагати нужденним …