Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Рясніше родила. Християнин може впасти в спокусу самовдоволення. Тішиться, що перебуває в спільноті разом із Богом, що є виноградною лозою, прищепленою до виноградного куща. І справді, є чим тішитися, але якщо це породжуватиме самовдоволення, застій і нічогонероблення, то мало б стати причиною для неспокою. Християнин – це особа, яка тут, на землі, постійно перебуває в …
5:12-24 – Повчання про життя в спільноті Павло, як звичайно, завершує свого листа повчанням про життя спільноти. Це повчання складається із двох чітко визначених частин: перелік застережень (5:12-22), за якими – заключна молитва (5:23-24). Застереження є досить загальними і не обов’язково мають на увазі конкретні недоліки спільноти солунян. Подібні поради ми знаходимо в інших посланнях …
4:13-5:11 – Пояснення про parousia Далі Павло переходить до відповідей на два запитання про поняття parousia, які поставили схвильовані солуняни. Перше запитання (4:13-18) стосується померлих членів громади. Їхня смерть турбує спільноту не тому, що їм не відомо про воскресення померлих, чи (як пізніше деяким із християн Коринту) вони не вірять у тілесне воскресення, а тому …
Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті… Розповідають, що один пустельник-початківець скаржився своєму духовному вчителеві: «Так легко забуваю Боже Слово: слухаю, читаю, а вже за хвилю нічого не можу повторити. Усе це безнадійно». Учитель сказав йому взяти брудний кошик з лози, що лежав під парканом, і принести з ріки води. Здивований, але слухняний …
4:1-5:24 – Частина II. Настанови та повчання Павло згадує про свою місію до солунян з величезною вдячністю (1:2-3:13) і далі він звертається до спільноти, яку заснував, із цілою низкою настанов (4:1-5:24). Фокус цього послання зміщується від минулого до майбутнього, його тональність подяки змінюється тезами повчань. Павлові настанови, які Тимофій передає спільноті, (усно чи, можливо, письмово), …
2:17-3:13 – Апологія Павла щодо його затримки з поверненням Павло тепер переходить від подяки до апології і від першочергового проголошення Євангелія солунянам (2:1-12) до ситуації, яка відбувалася після того, як його змусили покинути їх. Стримуваний у своєму бажанні відвідати новонавернених у місті Солунь через різні обставини, про які автор не говорить детально, за лаштунками яких …
Мир Свій вам даю. Багато християнських молитов, кожна Євхаристія містить прохання про мир. Мир – це те, за чим тужить християнська душа. Мир і повсякдення. Просто жити собі, працювати, мати близьких людей і любити їх. По-справжньому християнським є псалом 131: «Господи, серце моє не пишнилось, і очі мої не підносились, і я не ганявсь за …
2:1-12 – Павло пояснює причини для місії в Солуні Тональність послання відтепер змінюється з дискурсу подяки на апологію, але його тема залишається тією ж самою. Павло продовжує свої роздуми про те, як розпочиналася християнська спільнота в Солуні у двох вимірах – проповідування Євангелія та його прийняття (1:5-6). Тут він торкається першого виміру (проголошення), залишаючи другий …
Коментуючи частини послання, автор коментаря має намір розглянути послання відповідно до викладеного вище плану. Оригінал послання, так само, як і інші послання Павла, написаний грецькою мовою. Текст досить часто є неоднозначним, він містить досить довгі речення, які можна поділити на менші різними способами, тому будь-який переклад буде вважатися тлумаченням. Досить часто важко простежити думку Павла …
Я прибуду… Людина боїться бути сама – без родини, без знайомих, без друзів. Туга за близькою особою є характерною рисою людської натури, адже людина – істота суспільна. Немовби бажаючи заспокоїти нас, переконати не боятися, Ісус каже: «Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!» (Ів. 14:18). У родині, знайомих, друзях не раз і не …