Вічний принцип (Розділи 21-24)
У своїй книзі «Життєво-визначальні моменти» Джеймс Емері Вайт пише:
«Одним з найбільш чесних висловлювань, які я колись читав, було висловлювання французького мислителя, Жозефа де Местра, який написав: «Я не знаю, яким саме є серце негідника, але я знаю, що те, що міститься в серці чесної людини – жахливо». Чи як це сказав Олександр Вайт, відповідаючи жінці, яка хвалила його за безліч його хороших справ: «Мадам, якби ви знали, якою людиною я є насправді, то ви б плюнули мені в обличчя». Він не викривав себе в лицемірстві, він показував реальність людської порочності».
Навіть Давид, ідеальний цар і чоловік за серцем Божим, пережив жахливі наслідки цієї реальності. Більшість людей знайома з історією Давида і Вірсавії.
Ця розповідь має на увазі покаяння Давида в 12:13. Але за Божою благодаттю і як настанову для нас у цій критичній сфері життя, Він записав молитву Давидового покаяння в Псалмі 51. Досвід Давида як грішника, що кається перед Богом, ілюструє дві критичні складові частини, які включені в процес прощення: істинне покаяння і радісне відновлення.
Бог завжди обіцяє повне прощення і відновлення після істинного покаяння. Але Він не обіцяє того, що наслідки гріха будуть усунені. Цвях, забитий у дошку (гріх), може бути вийнятий (покаяння і прощення), але дірка (наслідки) залишиться.
