Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Усе в цьому світі має свій початок і кінець. Так до свого кінця добігла збірка оповідань про юнаків, які змінили історію. Втім, судячи з картин і світлин, що представляли нашій увазі цих видатних осіб, цю збірку було доречніше назвати «мужі, які змінили історію». Що поробиш, якщо ті юнаки, про яких йшла мова, ввійшли в історію …
Мартін Ллойд-Джонс визирнув із вікна потяга. – Ми майже приїхали? – запитав він. Його батько усміхнувся. – Перед нами ще довгий шлях. Але ми якраз наближаємося до дуже важливого етапу подорожі. Хлопчик подивився у вікно. – Але ж ми невідомо де, – сказав він. – Це не так, – промовив містер Ллойд-Джонс своєму синові. – …
Чарльз підстрибував від радості. – Ми майже приїхали! – вигукував він. – До Стамбурна залишилось лише дві милі! Його батько усміхнувся. – Коли ти приїздиш сюди, то почуваєшся так, ніби повертаєшся додому, правда? Десятирічний Чарльз замислився. – Напевне, так, певною мірою, – відповів він. – Зрештою, я жив тут із дідусем та бабусею до п’ятирічного …
Ніч була темною, яскраво горів лише вогонь, на якому сироп перетворювався на цукор, і малий Біллі Сандей почувався щасливим. – Я так люблю цукрові вечори[1], – сказав він своєму дідові. Старий чоловік усміхнувся. – Я теж, сину, – промовив він, – особливо після того, як я сам збудував цей млин для переробки цукрової тростини. – …
Брати Муді поспіхом обходили невелике фермерське господарство в Нортфілді, ховаючи всі цінні речі, які тільки бачили. – Поклади татові інструменти в кущі! – вигукнув один із них. Інший побіг у хлів до корів. – Я відведу новонароджене теля в ліс і прив’яжу його там до дерева. Дуайтові, якому було лише чотири роки, дали кілька маленьких …
Місіс Вайтфільд дивилася на свого чотирирічного сина й запитувала себе, чи переживе він цю ніч. Його тіло було вкрите плямами кору, а лице було червоним від лихоманки. Вона ніжно обтирала його, намагаючись збити температуру, але лихоманка лютувала всю ніч. – Джордж помре? – запитав старший брат. Мати похитала головою. – Не кажи такого. Іди й …
Джонатан непорушно лежав на траві, затамувавши подих. Прямо перед ним було те, що він і сподівався побачити. Малесенький павучок підіймався вгору на гілочку на низькорослому кущі, потім він зупинився і, здавалося, почав терти всіма своїми ніжками одночасно. Уже через секунду він перебрався на іншу гілку, і хлопчик зміг побачити лише слабкий відблиск сонячного проміння на …
Двоє хлопців стояли пліч-о-пліч на березі струмка. – Кидаю тобі виклик, – сказав Вільям своєму другові. Джон поглянув на стрімку воду. Потім озирнувся назад, щоб подивитись, чи вдасться добре розігнатися. – Гаразд, – відповів Джон. – Але я також кидаю тобі виклик. Востаннє поглянувши на струмок, щоб знайти твердий край берега, з якого стрибати, Джон …
Самуель стояв під високим муром і роздивлявся сліди від пожежі на ньому. – Абатство Джедбурґ було спалено армією графа Суррея приблизно дев’яносто років тому, – розповідав хлопцям їхній учитель, – 1523 року, якщо бути точним. Відтоді воно кілька разів зазнавало окупації. Дивлячись на його залишки зараз, важко навіть уявити, наскільки розкішним абатство було колись. – …
Луїс із сестрою Матіль заховалися під парусиною, якою були накриті батькові мішки з цементом. – Що це?! – підстрибнув Луїс. – Ш-ш-ш-ш-ш… – прошепотіла Матіль. – Це татків пасок. Оце нам перепаде! Діти притулилися одне до одного. Спочатку прикинутися, що вони втікають із дому, здавалося цікавою грою. Утім вона вилізла їм боком. Брат із сестрою …