Усе в цьому світі має свій початок і кінець. Так до свого кінця добігла збірка оповідань про юнаків, які змінили історію. Втім, судячи з картин і світлин, що представляли нашій увазі цих видатних осіб, цю збірку було доречніше назвати «мужі, які змінили історію». Що поробиш, якщо ті юнаки, про яких йшла мова, ввійшли в історію завдяки благодаті Божій і рокам наполегливих старань і самозречення. Будучи юними, вони не цікавили ні художників, ні істориків, а лише рідних… і Бога, завдяки Якому вони стали тими, ким ми знаємо їх сьогодні.
Без сумніву, кожен із згаданих героїв міг би не вагаючись повторити разом за апостолом Павлом: «Благодаттю Божою я те, що є» (1Кор. 15:10), – віддаючи всю шану Богу Живому, Якого вони любили і Якому вони старанно служили: хтось із самих юних років, хтось і з більш зрілого віку, доводячи тим, що в Господа для кожного знайдеться завдання і посильна робота. Тільки б певна людина мала віру і бажання служити ближнім на славу Його. Це стосується кожного, у будь-який час і в будь-якому місці під сонцем.
Тому не проґавте можливості послужити Богу Живому, доки є час і сили служити Йому. А історії життя цих юнаків, які згодом стали мужами віри, нехай буде в цьому прагненні для вас добрим прикладом: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже [або подавали добрий життєвий приклад], і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (Євр. 13:7).
Редакція сайту
