Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Христова притча про милосердного самарянина, пригадаємо основних її дійових осіб. Отже перед нами постає фігура ледве живого подорожнього, далі з’являються на сцені два персонажі, буквально один за одним – це священик і левит: «Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився …
Чи потрібно викривати ближніх? – На це запитання, напевно, у багатьох людей думки розділяться діаметрально протилежно: одні казатимуть, що треба викривати, інші стверджуватимуть, що ні. Зважаючи на це, можна цілком вірогідно припустити, якщо людина каже, що не можна викривати ближніх, то в неї був негативний досвід викриття: або коли вона ставала об’єктом викриття, при чому …
«Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар» (Лк. 18:11), – як же часто ми уподібнюємося цьому фарисеєві, коли починаємо хизуватися своєю вірою, своїми явними та вигаданими чеснотами, одночасно порівнюючи себе з менш «духовним» оточенням. От тільки хто дав нам …
Люди полюбляють прості, стислі відповіді на так звані «злободенні» питання. Як наприклад, на питання, що міститься в заголовку допису. І як же, якщо вже розпочали розмову, перестати розчаровуватися в людях? – Не покладати на них надмірні сподівання, за принципом: немає надмірних сподівань – не буде розчарувань. Звісно, багатьом така відповідь буде не до вподоби, проте …
Проте, що судити не варто (див. Мф. 7:1,2), знає багато людей навіть далеких від Церкви. Втім, цей факт не заважає цим самим людям осуджувати ближніх, при чому, слід зазначити, зазвичай це засудження відбувається за усілякі дрібниці, малозначущі вчинки, які до самих «суддів» часто-густо не мають жодного відношення. А якщо і мають, ці проступки часто набувають …
Багато людей світу цього вважають віруючих нерозумними людьми, ледь не божевільними, принаймні, диваками, які «гають» час на всілякі «нісенітниці», ніж витратити його на більш «значущі» речі. Тільки ці «значущі» речі частенько перетворюються на звичайнісіньку метушню, від якої лише одні збитки і жодної користі. Проте в такому ставленні світу до віруючих немає нічого нового, адже про …
Про неприпустимість засудження ближніх говорити важко, а все через те, що кожен з нас у тій чи іншій мірі хворий на цю духовну недугу. Але говорити, нагадувати про це завжди потрібно, щоб ми не звикали до цієї недуги, не розчинялися в ній, виправдовуючи себе, що «ми не судимо, а лише розмірковуємо». От тільки де міститься …
Наш попередній допис ми розпочали з прикладу ставлення людей до Господа Ісуса Христа. Зроблено це було для того, щоб показати, що часто наші запити бувають занадто вимогливими, а очікування – необґрунтованими: і якщо Господь не може, а точніше, не повинен відповідати усім нашим забаганкам, тим більше це не під силу простим смертним. При чому це …
Людина – мінлива істота, рідко коли, окрім, звичайно, незначної частини щасливців, вона буває повністю чимось задоволена. І навіть, якщо подібне стається, незабаром у людини з’являється привід для незадоволення – часто від того, що буквально мить тому в неї викликало справжній захват. Візьмемо для наочності ставлення людей до Ісуса Христа. Пригадаємо, як вони реагували на Його …
В одному з попередніх дописів мова йшла про те, що шлях кожної людини до Бога здійснюється зазвичай двома способами: шляхом страждань або шляхом пізнання навколишнього світу, або ж певним їх поєднанням. Усе так і є, проте не треба зводити стосовно цього цілої богословської системи, адже стосунки з Богом не зводяться до якогось певного правила, до …