От що потрапило на очі (і привернуло увагу) при вивченні теми Духовного вигорання:
«Коли я повернулася з місії, то відчувала сильний тиск, не знаючи, що ж робити далі. Мені подобалося на місії. Але коли я повернулася додому на Філіппіни, я відчувала сильну тривогу через те, що я називаю “духовним вигоранням”.
Для мене це означає відчуття повного виснаження після того, як ви віддаєте все, що можете. Це вплинуло на моє життя до такої міри, що я залишалася у своїй кімнаті цілий день, бо була дуже виснажена. Будучи колишньою місіонеркою, я відчувала тиск з боку сім’ї, друзів і громади щодо своїх життєвих рішень. Я відчувала, що люди навколо мене багато думали про вибір, який я роблю, і про те, що мені слід робити. Це приголомшувало. Я приховувала свої почуття від усіх, бо не хотіла їх розчарувати. З часом тиск став для мене нестерпним…»
І тут же знайшлася біблійна відповідь на подолання цього руйнівного стану:
«В 19-му розділі 1-ї Книги Царів розповідається, як пророк Ілля опинився в ситуації, в якій відчував себе повністю виснаженим. Цариця Єзавель погрожувала його вбити (1 Цар. 19:1-2), коли дізналася, що він винищив Ваалових пророків (1 Цар. 18:16-40). Ілля настільки налякався, що втік та молився про власну смерть (1 Цар. 19:3-4).
У своєму горі він заснув. Ангел двічі торкався його й казав: “Устань та попоїж” (1 Цар. 19: 5,7). Після другого разу Ілля зміцнився Божою їжею та “ішов… сорок день та сорок ночей”, допоки не прийшов до печери (1 Цар. 19:8-9). Там йому з’явився Господь і дав нове доручення (1 Цар. 19:9-18). Ілля підкріпився і був здатний продовжити працю, яку йому призначив Бог» (джерело).
От так все просто: перевести погляд з власних негараздів на Бога, і саме в Нього віднайти потрібну підтримку. Що, власне і вийшло, хоча темі духовного вигорання з початку хотілося приділити більше часу і уваги, але Господь дав зрозуміти, що часто за духовне вигорання люди приймають фізичну втому.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Не духовне вигорання