Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
…Бачу, як пілігрими вийшли із Зачарованої країни і потрапили в країну Єднання, де повітря чисте, а дорога рівна. Певний час вони йшли мовчки, насолоджуючись дивною красою природи. Тут сонце світить вдень і вночі: долина Смертної Тіні і замок Сумніву були дуже далеко. Проте можна було розгледіти Небесне Царство – мету всієї подорожі. Їм вже почали …
Після довгої розмови Маю Надію озирнувся і побачив Неука, який один так само йшов позаду пілігримів. – Подивися, – сказав він Християнинові, – як цей хлопець сильно відстав і як він неохоче йде вперед. – Так, бачу. Він уникає нашого товариства. – Проте, як мені здається, йому корисно було б увесь цей час йти разом …
Через деякий час вони побачили на дорозі людину, яка повільно йшла назустріч їм. – Дивись, от пілігрим, який йде від Сіону! – здивовано вигукнув Християнин. – Я його теж бачу, але будемо тепер обережнішими, раптом він теж Спокусник. Незнайомець, порівнявшись з ними, запитав, куди вони йдуть. Звали його Атеїст. – Ми йдемо до гори Сіон, …
Коли я знову заснув, мені приснилося продовження цієї історії. Бачу, пілігрими спустилися з гір і пішли до дороги, що веде до Небесного Царства. Трохи нижче ліворуч була видна місцевість на ім’я Зарозумілість, куди вела стежинка, що відходила від цієї дороги. По ній йшов хлопець, який увесь світився від радості. Ім’я його було Неук. Християнин запитав …
Пілігрими дійшли, не зупиняючись, до Відрадних гір, що теж належали Володарю тієї гори, про яку ми говорили раніше. Вони піднялися на перевал і із захватом розглядали навколишні сади і виноградники. Біля чистого джерела вони вмилися і попили води, потім поїли солодкого стиглого винограду. Схилами гір пастухи пасли отари овець. Пілігрими підійшли до них і запитали, …
…От бачу, що шлях, яким йшли пілігрими, привів їх до потоку води, який бачив пророк Єзекиїль (див. Єзекиїля 47:1-12), а Іоанн Богослов назвав річкою води життя (див. Одкр. 22:1). Дорога проходила вздовж берега річки. Цей відрізок шляху був справжньою насолодою для обох пілігримів. Кожен ковток цієї живої води зміцнював їх втомлений дух. По берегах річки …
Вони голосно покликали двох товаришів, і пілігрими зупинилися. Після першого вітання старший з них, Світовласник, задав своє питання Християнинові і його товаришеві і попросив висловити свою думку. – Навіть дитина може відповісти на тисячі подібних питань, – сказав Християнин. – Якщо наслідувати Христа лише заради отримання хлібів беззаконно, то наскільки ж зневажливо використовувати Його для …
Проте недовго залишався Християнин на самоті. Його наздогнав один із жителів міста Суєта, який до глибини душі був зворушений стражданнями і лагідністю пілігримів. Промова Вірного на суді так сильно вразила його, що він вирішив покинути свою домівку і приєднатися до Християнина. Звали його Маю Надію. Таким чином, поки один пілігрим помирав, свідчивши за істину, на …
Пілігримів повели на суд. Судді стали їх допитувати: хто вони, куди йдуть і що вони роблять тут у такому незвичному одязі? – Ми гості на цій землі і йдемо додому в нашу Небесну Батьківщину, – відповіли вони. – Ми нікого не образили, нічого не вкрали, тому нам абсолютно незрозуміло, чому з нами так неввічливо поводяться. …
Вони вже пройшли майже всю пустелю, коли Вірний, випадково обернувшись, помітив чоловіка, що наздоганяв їх, і негайно впізнав його. – Брате, – вигукнув він, – подивися, хто йде! Християнин поглянув: – Це мій добрий приятель, Євангелист! – відповів він. – І мій! Це він мені вказав шлях до Вузьких воріт. В цей час Євангелист підійшов …