ХРИСТИЯНИН І МАЮ НАДІЮ (Закінчення)

Вони голосно покликали двох товаришів, і пілігрими зупинилися. Після першого вітання старший з них, Світовласник, задав своє питання Християнинові і його товаришеві і попросив висловити свою думку.

– Навіть дитина може відповісти на тисячі подібних питань, – сказав Християнин. – Якщо наслідувати Христа лише заради отримання хлібів беззаконно, то наскільки ж зневажливо використовувати Його для придбання світських благ. Тільки язичники і лицеміри можуть так думати і поступати!

Перше. Язичники, якими були Еммор і син його Сихем, надумали отримати дочок і худобу Якова (див. Буття 34), але отримати їх вони могли тільки в тому випадку, якщо виконають обряд обрізання. Тоді вони сказали своїм: “Якщо кожен з нас, чоловічої статі, погодиться прийняти обряд юдеїв, чи не вся їх худоба і весь стан перейде в наші руки?” Вони хотіли отримати дочок і худобу, а релігія їм потрібна була тільки як привід для надбання бажаних благ.

Друге. Лицемірні фарисеї дотримувалися тієї ж політики. Вони довго молилися, але релігія була для них лише засобом оббирати вдів, і Боже осудження було їм відплатою (див. Мф. 23).

Третє. Іуда Іскаріот, в якого увійшов сатана, також використовував релігію для цієї мети. Він був релігійний лише заради мішка з грошима. Але як жахливо він загинув!

Четверте. Симон-волхв обрав той же шлях. Він бажав отримати Духа Святого для того, щоб придбати земні багатства, і тому почув жорстокий вирок апостола Петра. (див. Діян. 8:9-24)

П’яте. Я впевнений, що людина, яка використовує релігію в корисливих цілях, при першій же слушній нагоді відмовиться від неї заради світського достатку. Іуда спокусився і заради грошей продав Учителя свого. Тільки язичник і лицемір може погодитися з вашою думкою. Бог же кожному віддасть за справами його.

Вони якось спантеличено подивилися один на одного і в перший момент нічого не могли заперечити. Маю Надію підтримав думку свого товариша. Мовчання панувало досить довго. Звигод і його супутники уповільнили крок, щоб відстати і позбутися цього неприємного товариства.

– Якщо ці люди не в силах вислухати людський вирок, як вони витримують вирок Божий? Що стане з ними, якщо їх вкинуть у вогонь, що не вгасає? – поділився своїми думками Християнин.

Християнин і Маю Надію продовжили шлях і прийшли на дивну рівнину на ім’я Спокій, де їм раптом стало світло і радісно на душі. Рівнина ця була невелика, і тому вони скоро її пройшли. На протилежному кінці її височів невисокий пагорб Вигода, в якому була срібна копальня. Дуже часто пілігрими звертали з шляху, щоб поглянути на це родовище, що містило багато срібла. Багато, хто стояв на краю глибокої ями, на дні якої лежала руда, відчували, що ґрунт під ними хисткий, і, нахилившись, щоб розгледіти руду, назавжди провалювалися в неї…

Недалеко від дороги спиною до срібної копальні стояв Димас, (див. 2 Тим. 4:10) людина дуже благородної зовнішності, і умовляв тих, хто проходив, зупинитися і підійти глянути на руду. Побачивши Християнина і його товариша, він звернувся до них із словами:

– Гей, панове! Стійте! Йдіть сюди! Я вам покажу одну чудову річ.

– Що може бути таким важливим, щоб ми звернули зі свого шляху?

– Тут багаті поклади срібної руди. Не докладаючи великих зусиль, ви зможете стати дуже багатими.

– Підемо, подивимося, – запропонував Маю Надію.

– Ні, я не піду, – твердо відповів Християнин. – Я чув, ніби тут загинуло багато людей. Притому багатство – пастка для людини, воно створює різного роду перешкоди на шляху пілігрима.

І Християнин звернувся до Димаса:

– Адже це місце небезпечне, чи не так? Хіба воно не перешкодило багатьом продовжити шлях?

– Ні, не дуже, – став ухилятися від прямої відповіді Димас, – хіба тільки для необережних (проте при цих словах він почервонів).

– Не варто нам зупинятися тут, йдемо далі, – сказав Християнин.

– Я впевнений, – зауважив Маю Надію, – що Звигод при першому ж запрошенні відправиться глянути на руду.

– Без сумніву, – погодився Християнин, – його принципи не забороняють любити гроші, і я за нього дуже боюся.

– Невже ви навіть не поглянете на цю красу? – продовжував наполягати Димас.

– Димасе, ти ворог істинного шляху Господа нашого, – твердо відповів Християнин, – і вже був засуджений одного дня за те, що сам відступив від істини. Так навіщо ж ти намагаєшся і нас спокусити? Якщо ми звернемо зі шляху, як же ми з’явимося перед нашим Царем? Ми не зможемо радіти нашій зустрічі, навпаки, нам буде дуже соромно.

Димас завірив їх, що і він належить до їх братства, і якщо вони згодні трохи зачекати, він піде разом з ними.

– Як тебе звуть? Я тебе правильно назвав? – запитав Християнин.

– Так, мене звуть Димасом.

– Я знаю тебе. Твої слова не більше, ніж диявольські хитрощі.

У цей час Звигод і його товариші при першому ж запрошенні Димаса відправилися з ним до срібних копалень. Чи провалилися вони до ями, роздивляючись руду, чи почали там копати, щоб набрати собі срібла, і там так залишилися, не знаю. Знаю тільки, що їх більше ніхто не бачив.

…І от бачу я, що наші пілігрими, пройшовши долину Спокою, зупинилися перед старовинним монументом.

Побачивши його вони дуже здивувалися, настільки дивним він їм здався: щось на кшталт зображення жінки, яка перетворилася на стовп, з’явилося перед ними. Вони зупинилися і стали розглядати монумент з усіх боків. Довго не могли вони здогадатися, що б це могло означати. Нарешті Маю Надію помітив вгорі якийсь напис. Він вказав Християнинові на дивні букви і запитав, чи не може він розібрати слова. З чималими зусиллями Християнинові вдалося прочитати наступне: “Згадайте жінку Лотову” (Лк. 17:32).

Тут обоє зрозуміли, що це той соляний стовп, на який перетворилася жінка Лотова, коли, йдучи заради порятунку із Содому, вона обернулася і кинула погляд жалю на місто загибелі.

– Ну, брате, – з хвилюванням вимовив Християнин, – чи це не Боже провидіння! Якби ми дали Димасу умовити нас, хто знає, можливо, і ми перетворилися б на такий монумент, символ застереження для інших пілігримів.

– Мені соромно, що я хоч на хвилину міг спокуситися його пропозицією, і дивуюся, що ще не перетворився на стовп, як жінка Лотова. Бо яка різниця між її гріхом і моїм? Вона тільки обернулася, а я побажав йти подивитися на срібло. Нехай послужить вона мені докором, що подібна думка могла мені прийти в голову.

– Зробимо висновок із побаченого, – продовжив Християнин. – Ця жінка уникнула загибелі в Содомі, а тим часом все одне загинула, правда, іншою смертю – перетворившись на соляний стовп.

– Нехай, – додав Маю Надію, – її приклад послужить для нас застереженням: ми повинні уникати гріха, і бачити, що гнів Божий неодмінно досягне тих, які не слухають Його попередження. Так і Корей, і Дафан, і Авирон, і ще двісті п’ятдесят чоловік загинули в гріху і сталі знаменням для інших (див. Числа 16). Але от про що я думаю: як можуть Димас і його товариші спокійно залишатися там і шукати скарб, через який ця жінка лише обернувшись, була перетворена на соляний стовп, навіть не зробивши жодного кроку назад (Буття 19:26). Варто їм тільки поглянути, навіть з того місця, де вони нині знаходяться, щоб побачити цей стовп.

– Я можу їх порівняти зі злодіями, які крадуть на очах у судді вже з мотузкою на шиї. Сказано про содомських жителів, що вони були великими грішниками перед обличчям Господнім. Содомська країна була садом Господнім – багата і живописна. Тому Бог і прогнівався особливо сильно і послав на них вогонь і сірку. Можна з усього цього дійти до висновку, що ті, хто має намір жити в гріху, не дивлячись на знамення і застереження Господні, неодмінно стануть жертвами Його строгого засудження.

– Яке щастя, що ми з тобою не стали такими зразками гріха. Будемо пам’ятати жінку Лотову і ще раз віддамо хвалу нашому Господу Ісусу Христу!

Попередній запис

ХРИСТИЯНИН І МАЮ НАДІЮ

Проте недовго залишався Християнин на самоті. Його наздогнав один із жителів міста Суєта, який до глибини душі був зворушений стражданнями ... Читати далі

Наступний запис

ЗАМОК СУМНІВУ І ВЕЛЕТЕНЬ ВІДЧАЙ

…От бачу, що шлях, яким йшли пілігрими, привів їх до потоку води, який бачив пророк Єзекиїль (див. Єзекиїля 47:1-12), а ... Читати далі