ЯРМАРОК СУЄТИ

Вони вже пройшли майже всю пустелю, коли Вірний, випадково обернувшись, помітив чоловіка, що наздоганяв їх, і негайно впізнав його.

– Брате, – вигукнув він, – подивися, хто йде!

Християнин поглянув:

– Це мій добрий приятель, Євангелист! – відповів він.

– І мій! Це він мені вказав шлях до Вузьких воріт.

В цей час Євангелист підійшов до них і привітав:

– Мир вам! Нехай допоможе вам Господь.

– Раді тебе бачити! Побачивши тебе, я пригадав твою ласку і все, що ти зробив для мого спасіння, – відповів йому Християнин.

– Друже, вітаємо тебе! Як утішила нас, бідних пілігримів, ця зустріч, – додав Вірний.

– Друзі, що сталося з вами після нашої останньої зустрічі? – запитав попутників Євангелист.

Тоді Християнин і Вірний розповіли йому все, що сталося з ними і які труднощі вони мусили подолати.

Вислухавши їх розповідь, Євангелист відповів:

– Я щиро радий тому, що ви вийшли переможцями із стількох випробувань, і, незважаючи на ваші слабкості, продовжуєте свій шлях. Радий за вас і за себе. Я сіяв, а ви пожнете. Наближається той день, коли радітимуть і той, хто сіє і той, хто жне. Звичайно, якщо не звернете зі свого шляху і подолаєте всі труднощі до кінця. Тоді і пожнете.

Ви ще на небезпечній відстані від сатанинських стріл і ще не проливали своєї крові в боротьбі з гріхом. Тому будьте мужні і твердо віруйте в обіцяне вам, хоча воно ще і невидиме для вас. Будьте обережні, щоб ніщо світське не пристало до вашого серця, а головне: піклуйтеся про душі ваші, уникаючи всякого гріха і похоті тілесної. Спрямуйте ваш погляд на Небеса і пам’ятайте: нетлінний вінець чекає на вас; і тому прямуйте, щоб отримати його.

Пілігрими щиро подякували Євангелисту за добрі поради і попросили залишитися з ними. Вони знали, що він може передбачити всі випробування, що чекають на них, і навчити, яким чином вони повинні поступати, щоб уникнути їх. На їх прохання Євангелист відповів так:

– Улюблені, з Євангелія ви знаєте, що повинні винести багато скорботи, щоб увійти до Царства Небесного; у кожному місті, в яке ви потрапите, на вас чекають кайдани і всілякі випробовування. Тому не сподівайтеся, що в цій подорожі труднощі оминуть вас. Ви вже зустрілися з деякими з них. Незабаром перед вами з’являться нові. Ви пройшли вже майже всю пустелю, і незабаром потрапите в місто. Там на вас чекатимуть скорботи, ваші вороги переслідуватимуть вас. Одному з вас це коштуватиме життя, але будьте вірними своєму віросповіданню до кінця, і Цар Слави підготує вам вінець життя. Той з вас, хто загине, хоча смерть його і буде насильницькою, буде щасливіший за того, хто залишиться не лише тому, що він раніше за нього потрапить у Небесне Царство, але ще через те, що він позбудеться багатьох скорбот, які спіткають того, хто залишиться в живих. Будьте мужні і усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас (1 Петра 5:7).

…От бачу я, що пілігрими, пройшовши пустелю, потрапили в місто на ім’я Суєта. Там цілий рік проводиться ярмарок, що зветься ярмарком Суєти. Назва пішла від міста, яке, якщо покласти його на ваги, легше за порожнечу. Мудрий Екклезіаст сказав: “Суєта суєт, – усе суєта” (Еккл. 1:2). Цей ярмарок – задумка не нова, він існує із найдавніших часів. От коротка історія його виникнення.

Близько п’яти тисяч років тому до Небесного Царства теж йшли пілігрими. Були це люди поважні, різного віку і статків. Колись йшли цим шляхом і Вельзевул, Аполліон і Легіон зі своїми товаришами. Коли вони зрозуміли, що дорога, яка веде до Небесного Царства, проходить через місто Суєта, вони змовилися влаштувати там ярмарок, де б цілий рік йшла торгівля всілякими предметами суєти.

Купити там можна все: будинки, маєтки, фірми, ремесла, посади, почесті, титули, чини, звання, країни, царства, пристрасті, задоволення і всякого роду тілесні насолоди. Вибір срібла, золота, перлів, дорогоцінного каміння величезний! На цьому ярмарку натовпами бродять повсякчас шулери, картярі і бродячі артисти, божевільні, шахраї і злодії всякого роду. Цілодобово можна споглядати всілякі видовища, і притому безкоштовно, – крадіжки, вбивства, перелюбство, клятвопорушення. Освітлений же ярмарок зловісним багровим світлом.

Кожний ярмарок зазвичай розбитий на ряди, площі, щоб мандрівникам було легше орієнтуватися. Ярмарок Суєти не є в цьому виключенням. Тут є Британські ряди, Французькі, Російські, Італійські, Німецькі, Іспанські і так далі.

Як я вже сказав, шлях до Небесного Царства проходить через місто, де шумить і танцює веселий ярмарок. Всякий, хто йде до гори Сіон, не може минути його.

Сам Цар царів, коли жив на землі, повертався у Своє Царство через це місто і через цей ярмарок. Князь Вельзевул, хазяїн цього ярмарку, особисто умовляв Його купити хоч щось. Він навіть обіцяв зробити Його володарем усього видимого, якщо Він вклониться йому. Проте товари цього ярмарку Суєти залишили Господа абсолютно байдужим, і Він покинув місто, не витративши жодного гроша.

Шлях наших пілігримів, таким чином, теж пролягав через цей ярмарок. Не встигли вони пройти і кілька метрів, як увесь ярмарок сильно схвилювався.

Причин цьому було декілька. По-перше, пілігрими у своєму одязі сильно відрізнялися від мешканців міста. Одні приймали їх за божевільних, другі – за блазнів, а треті – за іноземців. По-друге, городянам була абсолютно незрозуміла мова цих двох чужоземців. Ясна річ: пілігрими говорили біблійною мовою, а ярмарок – світською. Таким чином, вони уславилися дикунами. По-третє, пілігрими, що немало бавило жителів, не звертали жодної уваги на запропонований товар. Вони навіть не зупинялися, щоб поглянути на нього, і коли торговці голосно умовляли їх купити щось, вони затикали собі вуха і, піднявши очі вгору, голосно вигукували: “Відверни очі мої від видовища суєти”, даючи тим самим зрозуміти, що все їх багатство знаходиться на небі.

Хтось зі знущанням запитав їх:

– Що вам потрібно?

Вони, поглянувши пильно йому в очі, відповіли:

– Ми шукаємо істину.

Ці слова стали причиною вибуху обурення. Хтось став насміхатися, хтось сварити, і, нарешті, надумали їх побити. Що тут почалося! Через п’ять хвилин ярмарок було не впізнати – розкидані товари, вибиті зуби, крики, ґвалт. Про те, що відбувається, хтось доніс хазяїну ярмарку. Він негайно ж послав своїх наближених з дорученням схопити підбурювачів.

Попередній запис

КРАСНОМОВЕЦЬ

Через якийсь час Вірний побачив чоловіка, який йшов на певній відстані від них. Звали його Красномовець. Він був досить високий, ... Читати далі

Наступний запис

ЯРМАРОК СУЄТИ (Закінчення)

Пілігримів повели на суд. Судді стали їх допитувати: хто вони, куди йдуть і що вони роблять тут у такому незвичному ... Читати далі