«І буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете». 2Коринтян 6:18
У відомій притчі про блудного сина головному героєві не подобалося жити в батьківському домі, де він мав усе необхідне. Йому хотілося більшого. Хлопець піддався омані, нібито вдалині від батька знайде цікавіше й веселіше життя.
Хіба ми теж часом так не думаємо, навіть якщо є християнами? Нам здається, що Бог чогось недодає, що близькі стосунки з Небесним Отцем – не вершина щастя, що світське життя веселіше й повноцінніше, ніж життя з Богом.
Та це не так. Коли ми так думаємо й відходимо від Бога, – хай навіть трохи, не так далеко, як блудний син, – то накликаємо на себе лихо. Тоді ми повертаємося до Нього і благаємо про допомогу та прощення.
На щастя, Небесний Отець завжди чує наші благання. На щире каяття Він відповідає цілковитим прощенням. Та хіба ж не було б краще уникнути цих перипетій? Ніколи – ніколи! – не думайте, що сатана запропонує вам щось краще, ніж Бог. Він на це нездатний.
