Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Настусі дуже подобалося спостерігати за малятами. Весною на світ з’явилося лошатко, потім телятко, а в Жучки – цуценята. Все літо тішилася Настуся, доглядала за незграбними тваринками-малятами на подвір’ї. Згодом вони всі підросли. А курчата, ці пухнасті мізинчики, вилупилися аж наприкінці літа. Якимсь дивом вдалося курці-Рябці сховати в бур’янах своє гніздо і висидіти п’ятьох курчат. Матуся …
Аську ніхто не любив. А чому – ніхто не міг пояснити. Аська – красуня. У неї розкішне волосся з кучерями на скронях, а ще – великі зелені очі з довжелезними пухнастими віями. Заздрили дівчата Асиній вроді. Всі старалися подружитися з нею. Але дружба не складалася. Захоплювалися її вродою – та не любили. Може, саме за …
Обпадає листя… А для Насті нова радість. Бігає вона від дерева до дерева, збирає осінній букет. Особливо гарне кленове листя. Широке, різнокольорове. Наче художник їх аквареллю розфарбував. І жовті з зеленими розводами, і помаранчеві з червонястими цяточками, і салатові з темно-зеленим бережком. Настя величезний букет збере і в глиняний глек поставить. Гарно! Лісник на доньку …
Спалахнула барвами осінь. Дерева милували зір жовтим та багряним листом. Лише подекуди залишалися маленькі острівки зелених крон. Трава ще не пошерхла, а навпаки, після осінніх дощів навіть посвіжішала, повитикалося багато нових зелених травинок. Осінні квіти і собі гордовито доповнювали розмаїту картину осені. Така осінь Настусі подобалася куди більше, ніж літо чи зима: і сонечко гріє, …
Дуже давно, а може, й недавно, жив-був лісник – чолов’яга міцний та серйозний. Всяк, хто в ліс з лихою справою приходив, боявся зустрітися з ним. Але знали і дерева, і птахи, і звірина лісова, і люди добрі, що серце лісника було жалісливим і чесним. Де біда, туди і лісник поспішає: чи дерево підняти, чи птаха …
– Ну, що з тобою робити, маленький? Цуценя величезними сумними очима дивилося на велику людину з мітлою. Зазвичай, собаки дуже бояться двірників, особливо їх мітли, але малюкові було вже однаково. Він помирав. Тиждень тому його мати, дворова собака, перестала підпускати малюка до себе й годувати молочком. Цуценя давно не їло. Іноді воно пило воду з …
– Світланко, вставай! – сказала мама, відчинивши двері до дитячої кімнати. Будильник, що стоїть на тумбочці біля ліжка, болісно скривився: «Знову скаже: “Зараз”!» Так і сталося. Світланка, не розплющуючи очей, солодко потягнулася і сонно промовила: – Зара… Будильник сердито крякнув. Минуло 10 хвилин. Мама знову з кухні погукала: – Ланусю, вставай, дитино! – Зара… – …
Коли Світланка вперше побачила Дарсі, то не змогла стримати захопленого вигуку. Кошеня було просто біло-рожевим клубочком: суміш пухнастої білосніжної шерсті, мордочки з рожевим носиком, і такими ж рожевими подушечками на лапках. Світланка ніжно пригорнула до себе маленьку принцесу і вдячно подивилася на батьків. Вона так давно хотіла мати кошеня. Хоч якесь. А тут – таке …
Наближався День народження Світланки. Вона мріяла про папугу. Саме про такого, яким виявився подарований Кузя: красивим і розумним. Він весело кричав: «Лана! (так Світланку часто називали домашні) Тато! Мама!», а ще лагідно говорив про себе: «Кузя хор-р-роший хлопчик!» Кузя любив гратися із сірниковою коробкою і котити по кімнаті тенісний м’ячик. Коли в нього був гарний …
Всі чекали появи маленької дівчинки. І бабусі, і дідусі, і тітоньки, і дядечки. Але от біда: перед самим її народженням всі родичі мало не посварилися – кожен хотів, щоб дівчинку назвали на його честь, тобто, його ім’ям. Бабуся Оля хотіла, щоб назвали маленьку Олечкою, бабуся Катя – Катрусею, дідусь Георгій, для своїх просто Жора, – …