Таємниця для Аськи

Аську ніхто не любив. А чому – ніхто не міг пояснити. Аська – красуня. У неї розкішне волосся з кучерями на скронях, а ще – великі зелені очі з довжелезними пухнастими віями. Заздрили дівчата Асиній вроді. Всі старалися подружитися з нею. Але дружба не складалася. Захоплювалися її вродою – та не любили. Може, саме за вроду дівчинку й не любили, а, може, за характер гордовитий… Хтозна… Хоч Аська і немила була дівчаткам, а все ж звивалися довкола неї. Мабуть, думали, що, побувши поруч із красунею, і самі вродливішими стануть. Та нічого не ставалося – залишалися дівчатка такими, якими вродилися на світ Божий.

Одна тільки Настуся біля Аськи не звивалася. Гуляла, коли з дівчатками, коли – сама. Але Настусю, на відміну від Аськи, любили всі, хоч і не красуня, хоч і оченята косенькі, та й волосся не дуже розкішне. Любили її не за вроду, а за вдачу добру та за те, що Настуся ніколи не сумувала.

Аська Настусю не любила тому, що її любили інші: де штрикне недобрим словом, де вщипне або штовхне. А Настуся, знай, не журиться, пісеньку мугикає собі під ніс та все посміхається.

Підмовила Аська дівчат випробувати Настусю, мовляв, будемо її кривдити, подивимося, чи буде вона весь час посміхатися і пісні співати. Більшість дівчаток не захотіла подругу кривдити, а декотрі погодилися з цікавості. З цього часу Насті важко стало в школі вчитися. На уроках Асині прибічниці паперовими кульками стрілялися. Вона ніби й паперова, кулька та, а якщо через трубочку нею стрельнути – боляче. Іншим разом кнопки на сидіння підкладали, а іноді книжкою били по спині або по голові. У Настусі, бувало, сльози самі з очей поллються, але ж зла на дівчат не тримала, все прощала, а якщо хтось мав потребу – допомагала. Особливо тим, хто її зачіпав.

Соромно стало дівчатам, припинили Настю кривдити. Бо як же кривдити? Цікаво тоді, коли той, кого дражнять, ображається або лається. А Настуся помовчить якусь мить, а потім пісеньку веселу тихо собі під ніс наспівувати починає, а личко її при цьому таке щасливе і радісне, наче кривд і не було зовсім. Сказали Асі подружки, що нецікаво їм Настю дражнити, а Аська їх нацьковує:

– Та ви просто дурепи! Не вмієте за діло взятися. А я ось Настусю доведу, побачите. Вона святою прикидається, а сама, мабуть, злюка злюкою.

– Це ти злюка, – розсердилися дівчатка, – Настю ми більше не дамо кривдити!

– Це тому, що тобі, Дашко, вона з математикою допомогла, а тобі, Світлано, на колінці ранку перев’язала, а тобі листівку подарувала, а тобі…

– Бачиш, Настя всім добре робить, а ти? – відповіли дівчата. – Нам з Настею краще дружити – вона добра, ні підлості в ній немає, ні пихи.

– Ще б пак, чим їй пишатися? – насміхалася Аська. – Потвора косоока!

– Не смій більше Настю обзивати! – закричали одні дівчатка.

– Не будемо з тобою більше дружити! – вторили їм інші.

– Без вас проживу, – гордо піднявши голову, сказала Аська і пішла.

Дівчатка погомоніли трохи, а потім вирішити, що треба їм всім у Насті попросити вибачення.

Настуся дівчатам із радістю простила. Зло не згадувала. Так і продовжували вони знову разом дружити, разом радіти, разом сумувати. І так їм всім радісно було!

Лише Аська самотою ходила. Спершу вона думала, що подружки повернуться, потім думала – нових заведе. Та час минав, а вона як була сама, так і залишилася. Адже ж погано людині бути самотньою. Радість і горе нема з ким розділити. Радість, якщо її не ділити – пліснявіє та гіркне, а вже горе проклятуще, якщо його з другом не розділиш, починає рости й рости, поки не виросте таким великим, що задушити до смерті може. Ну, як же людині самій впоратися?!

Зажурилася Аська, затужила. Дівчатка зловтішалися: так, мовляв, і треба, нічого інших кривдити, не бажай людям зла – самій краще буде.

А Настуся Асю пожаліла. Підійшла одного разу до неї і каже:

– Асю, ти на дівчат не сердься, прости їм, і вони знову дружити з тобою почнуть.

– Ага, як же, почнуть! Не будуть вони дружити зі мною, – заплакала красуня.

– Ну, можливо, не відразу, а коли побачать, що серце в тебе добре.

– А воно в мене не добре – це я дівчат підмовила дражнити тебе. Це в тебе серце добре. Ти ось за все мені простила і жодного разу не образилася. Злом за зло не відплатила. Я так не зможу.

– Сама не зможеш, це точно. Я тобі одну таємницю відкрию, але ти пообіцяй нею користуватися.

– Гаразд, – зітхнула Ася.

– Ти, коли тобі сумно або образить хто, тихо-тихо скажи: «Хай мене ніхто на світі не любить, але мій Ісус любить і буде любити завжди». А потім заспівай пісню для Ісуса, подякуй Йому за Його любов; потім заспівай пісеньку, в якій попроси допомоги в Нього, а вже після цього – пісеньку, в якій попросиш про силу, якою зможеш всі негаразди перемагати, а ще одну заспівай із вдячністю за те, що Ісус допоміг тобі. І так кожного разу.

– Ой, Настко, я таких пісень не знаю.

– А я навчу тебе.

– Так увесь же день співати доведеться.

– Правильно, ти й співай увесь день – і побачиш, як тобі радісно жити стане.

Послухалась Аська Настусю, вивчила з нею пісеньки і почала співати. Образить хто – Аська співає: «Любов Ісуса чудова…», або ще якусь іншу.

Засумує Аська або думка яка недобра з’явиться, вона іншу пісню співає: «Він зі мною навіть у школі, Він зі мною дорогою додому, знаю певно – все спокійно, Він веде Своєю рукою…»

Не хочуть гуляти з Аською – вона співає: «Я щаслива – Ісус мій друг. Я молюсь, і чує Він мене…»

Пісеньок Ася вивчила так багато, що вистачало на весь день.

Минув якийсь час, як раптом Ася помітила, що в неї знову багато подруг. А ще побачила вона, що з’явився найбільший Друг, найвірніший Друг – Ісус. І стало в Аськи не лише лице гарним, але й серденько, бо ж у пісеньках тих таємниця є – вони злі думки відганяють, натомість народжують любов до Ісуса. А хто любить Ісуса, той і людей любить. Якщо ж людей любиш, вони до тебе горнутися будуть. Тому-то в Аськи й з’явилося багато подружок. Така ось таємниця.

Попередній запис

Павучок

Обпадає листя... А для Насті нова радість. Бігає вона від дерева до дерева, збирає осінній букет. Особливо гарне кленове листя. ... Читати далі

Наступний запис

Під крильцем

Настусі дуже подобалося спостерігати за малятами. Весною на світ з’явилося лошатко, потім телятко, а в Жучки – цуценята. Все літо ... Читати далі