Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Два невеликі камінчики лежали собі на березі моря. Навколо них були тисячі інших, великих і малих, каменів, але ці двоє все ж відрізнялися від усієї решти. Адже мали насичений блакитний колір. Коли на них падав промінь сонця, виблискували, як два клаптики неба. Добре знали, що вони – найгарніші камені на цьому березі, й від ранку …
Каштан розпростер свою крону над частиною міського саду. Дерево щедро дарувало всім свою тінь, а восени – смачні каштани, які дарували радість дітям, бездомним і одній мишачій родині. Вона мешкала між корінням великої магнолії, що росла неподалік. Усі мешканці міста дуже любили дерево. – Це справді прекрасне дерево, – казали вони. Бабусі сідали на лавку …
Одного прегарного вересневого ранку павутиння, що літали в повітрі і виблискували, як справжні шовкові нитки, колисалися на вітрі. Вони прилетіли здалека й мали помандрувати ще дальше. Одна з цих ниток зависла на вершечку дерева, й жовто-чорний павучок, покинувши свій легенький літачок, переліз на листок. Потім він сповз на великий живопліт, де було достатньо галузок і …
Старий король, який здобув мудрість завдяки багатолітньому досвідові, спостерігав із-за зубців над мурами свого замку за молодим принцом, який вправлявся у володінні зброєю. Бився той із великим завзяттям. Принц любив битися: це приносило йому задоволення. Бідний зброєносець, який допомагав йому вправлятися, захищався як міг за допомогою щита від граду ударів, що падали на нього. Відступаючи, …
Колись донька жаби стрибали серед кущів і раптом побачила перед собою щось, що лежало вздовж стежки. Було воно довге й тонке, а шкіра виблискувала. – Привіт! – сказала жабка. – Що робиш тут, на стежці? – Просто гріюся на сонечку, – відповіла незнайомка, звиваючись. – Мене звати Змійка. А тебе? – А я – Жабка. …
Село Святоха було найприємнішим і найспокійнішим місцем на землі. Як казали люди, тут завжди панувала радість. Тож у мешканців села все було добре. Та одного дня з порожніх вуличок долинули дивні звуки, які супроводжувалися важким диханням і покашлюванням. Тільки найсміливіші селяни наважилися визирнути крізь вікна. І відразу ж за віконницями почувся схвильований шепіт: – То …
Жив колись гончар, який завжди був сумний. Працював у маленькій майстерні на вузькій і темній вуличці, де поміж каменями росла трава. Вуличка була майже порожня, завжди затінена, навіть коли сонце світило найяскравіше. Майстерня без світла Майстерня була такою, що туди навіть улітку не потрапляло сонячне світло. Маленьке віконечко в ній ніхто ніколи не відчиняв, жалюзі …
Було колись місто, яке нічим особливим не відрізнялося від інших. Мешканці його жили скромно, не були ні багаті, ні бідні, ні не перепрацьовувалися, ні не були надто лінивими. Їм була притаманна одна особлива риса: всі вони дуже любили квіти. Вирощували їх на грядках, у вазонах і навіть у відерцях і слоїках. Квіти в цьому місті …
Лучілла мала чорне волосся, гривку й дуже гарну оксамитову блузку. Вона була найліпше вихованою, найввічливішою дівчинкою в четвертому класі. Дівчинка чемно сиділа за своєю партою, а коли позіхала, то прикривала вуста рукою. Вона завжди була готова до уроків. А директорці щодня казала: «Добрий день». Одного дня в Розарії, товаришки по парті, виникла дуже невдала ідея …
В Андрія було лише одне велике бажання – велосипед. Жовтий велосипед, оснащений усім необхідним, такий, який бачив на одній із вітрин. Не міг забути про нього. Жовтий велосипед повертався до нього в снах, з’являвся в каві з молоком, навіть у вигляді Карла Великого, зображеного на обкладинці підручника з історії. Та Андрієва мама мусила оплатити чимало …