Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Якось Енох лежав біля струмка. Тут йому явився осяяний янгол. Енох подумав: «Чи не настав час мені помирати?» «Ні, – відказав янгол. Я посланий Богом, щоб відвести тебе до печери, в якій Сиф заховав книгу Адама». Енох проломив стіну і ввійшов до святилища. Це була простора світла печера, а стіни її блищали, як скло. Енохові …
Поки Енох був дитиною, злі духи марно намагалися наблизитись до нього. Янгол-охоронець оберігав його від усякої небезпеки. Та коли Енох став юнаком, він пішов з дому до міста, де послідовники Еноша вершили свої темні справи. Енох побачив, як вони танцювали навколо великого боввана й вели розмови, що ганили Бога. Енох запалав священним гнівом. Він закричав …
Тоді Господь вибрав на небі велику сміливу душу – Еноха – і спрямував її погляд з небес на Землю. Енох побачив, яка пітьма охопила людей. З цієї пітьми розлягалися войовничі крики, сварки, стогони й плачі. Він сказав: «Змій підперезав обручами світлий образ людини. Стогони стражденних піднімаються з глибин. Господи! Пошли мене туди, щоб я знову …
Енош свого часу чув від Сифа про те, як Бог створив людину за допомогою сил земних і вдихнув у неї душу Своїм Божественним подихом. Та потім Енош завів дружбу зі зграєю негідників і став насмішником. Він говорив: «Я також можу створити істоту і вдихнути в неї життя!» Він виліпив з глини боввана з жахливим обличчям, …
Допоки Сиф жив серед людей, він укріплював їх словом та світлом. Він навчив людей багатьох мудрих речей із книги Адама. Повсюди тоді горіли жертовні вогнища й люди служили небесним силам. Злих людей було мало. Вони трималися гористих місцевостей і жили полюванням. Вряди-годи вони нападали на мирні оселі й грабували все, що заманеться. У долинах люди …
Якось Ювал проїжджав лісом, в якому загніздилася зграя розбійників. Ураз він помітив поміж деревами вогник. Наблизившись, він розгледів три постаті біля вогнища. «Е-ге-гей!» – гукнув він. Ті перелякано підскочили й урозсип кинулись у пітьму. Ювал не подумав нічого поганого і посміявся над їхнім переляком. Він присів біля вогню й закричав: «Ідіть сюди, лісові люди! Ми …
У першу ніч, коли Кенос заснув у лісовій печері, до нього підступився злий дух і прошепотів: «Піди й забери ніж із печери Тувалкаїна! Завдяки цьому ти одержиш владу над людьми. А ще ти зможеш убивати звірів та їсти їхнє м’ясо – ти ж бо такий голодний!» Рано-вранці Кенос прокрався до печери Тувалкаїна. Він ховався за …
Одного разу Тувалкаїн разом із підмайстрами пішов з печери. Він хотів роздобути залізо із землі. Двох підмайстрів він залишив у печері, щоб підтримували вогонь та докували мотику. Поки старший з них, Кенос, тримав кліщами на ковадлі кавалок розпеченого заліза, другий бив по ньому молотом так, що іскри летіли. І сталося так, що молот вискочив довбняреві …
Ноема, донька Каїна, зіткала для Ювала довгі білі шати. Коли він у цьому одіянні їхав на своєму білому коні, люди думали, що це посланець Бога спустився на Землю. Вночі він часто відпочивав край лісу чи на пагорбі та грав зорям на сопілці. Жодний дикий звір не чіпав його. Якось уночі він сидів на пагорбі. Кінь …
Ювал сидів у лісі й грав на своїй арфі. Цікаві мишки повисовувалися зі своїх нірок, прислухалися до музики й почали танцювати. Прийшла лісова кішка, потягла носом і зачула мишей. Та музика Ювала була такою прекрасною, що кішка забула про мишей і прилягла осторонь. Жодна мишка не втекла. Ще прискакали два зайчики, підсіли до лісової кішки …