Ноема, донька Каїна, зіткала для Ювала довгі білі шати. Коли він у цьому одіянні їхав на своєму білому коні, люди думали, що це посланець Бога спустився на Землю. Вночі він часто відпочивав край лісу чи на пагорбі та грав зорям на сопілці.
Жодний дикий звір не чіпав його. Якось уночі він сидів на пагорбі. Кінь лежав біля його ніг. Ювал не знав, що неподалік є хутірець. У найближчій хаті від його музики прокинулася дівчинка, штовхнула в бік свого братика і прошепотіла: «Чуєш, як співає нічна птаха?» «Ні, – тихо відповів хлопчик, – мабуть, це голос янгола. Я ще ніколи не чув, щоб пташка так висвистувала. Ходімо і послухаймо краще надворі!» Батько й матір спали, тож діти тихенько вийшли з дому. На пагорбі вони побачили щось світле. Та вони не наважувалися піти туди самі й розбудили батьків зі словами: «Слухайте! На горбі хтось співа!» Батьки здивовано дослухалися до нічних звуків. Разом з дітьми вони, сповнені святого благоговіння, руч-об-руч піднялися на узвишшя. На півдорозі вони чітко розпізнали на пагорбі білу постать, осяяну світлом місяця та зірок. Мелодія звучала так ніжно й благочестиво, що вони з благоговінням опустилися навколішки й схилили голови долу.
Поступово прокинулися люди в інших хатах. Усе більше й більше людей збиралося біля підніжжя пагорба, проте ніхто не зважувався піднятися нагору, щоб не завадити музиці. Тоді Ювал ударив по струнах арфи й заспівав. Звуки лунали далеко навкруги. І так він усе грав та співав, допоки не зійшло сонце. Тоді Ювал скочив на свого білого коня і, помахавши рукою, помчав геть з пагорба.
Юрба зі священним трепетом схилялася перед ним. Небавом світлий вершник зник за деревами. Там, де співав Ювал, селяни спорудили кам’яний вівтар, аби на цьому місці вчиняти жертвопринесення небесним силам, що говорили з ними вустами співця.
Коли Ювал стрічав зграйку дітлахів, він радо грав малюкам веселу музику і навчав їх співати найпростіших пісень. Коли він їхав далі, траплялося, діти йшли за ним до вечора й усе просили нових пісень. Відтак найменші починали белькотати й співати. Старші дітки вирізали з очерету сопілки, тож на Землі ставало дедалі більше музики та співу.
