Тоді Господь вибрав на небі велику сміливу душу – Еноха – і спрямував її погляд з небес на Землю. Енох побачив, яка пітьма охопила людей. З цієї пітьми розлягалися войовничі крики, сварки, стогони й плачі. Він сказав: «Змій підперезав обручами світлий образ людини. Стогони стражденних піднімаються з глибин. Господи! Пошли мене туди, щоб я знову відніс на Землю світло від Твого світла! Я спробую врятувати людей для Царства Твого! Внизу на Землі я боротимуся зі злом!» Почувши його слова, Господь дав йому світло від Свого Світла.
По деякім часі Енох з’явився на Землі в образі маленького хлопчика. Його душа так яскраво світилася, що дім його батьків був весь наповнений світлом. Одна зі служниць поспішила в поле, аби повідомити батькові радісну звістку про народження сина. Коли батько підійшов до своєї оселі, він побачив над нею зграю білих птахів, які, кружляючи, піднімалися все вище і вище, поки зовсім не зникли в небесній блакиті. Коли він переступив поріг дому, на нього впав яскравий промінь світла. У хаті на руках у дружини він побачив немовля, яке дивилося на нього сяючими променистими очима. Чоловік благоговійно взяв дитя на руки. У цей час один дід, який жив ще за часів Сифа, здійснював паломництво до дому новонародженого. Уві сні йому було велике знамення про народження Еноха. «Радійте зі мною! У цьому хлопчині на Землю повернулося світло Сифа! Нині я можу померти спокійно, бо знаю: людству дарований новий посланець Божий! Поки мене носять ноги, я мандруватиму й розповідатиму всім, що народився Енох – найкращий священик після Сифа», – вигукував старий.
