Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Коли вони обидва наблизилися до тронної зали, масивні двійчасті двері відчинилися мовби самі собою. Том злякався, оскільки в залі побачив величезні фігури, від яких відходило неймовірне сяйво. Ні, він ні в якому разі не посміє увійти! Син царя помітив його вагання, повернувся і сказав Томові: – Не бійся! Ти мій! Потім він увійшов до зали. …
Скрізь стало тихо. Дженні взяла Тома за руку, і вони мовчки довго йшли поміж деревами стежкою, яка вела вгору – туди, звідкіля прийшла Дженні. Здавалося, дівчинка знає вірний шлях. Коли вони прийшли до вершини міжгір’я, туман розвіявся. Том цілком виснажився. Його очі боліли. Нижня частина тіла – від поясу до п’ят – нила. Внутрішньо він …
Однак найближчими днями Том уже розчарувався і навіть трохи почав ревнувати, оскільки Дженні з неймовірним задоволенням проводила свій час на колінах у батька. Вона притулялася до його грудей і просто дивилася на нього або слухала його із заплющеними очима. Для неї не було нічого важливішого! З одного боку, Том міг це зрозуміти. Дівчинці неодмінно багато …
Усе зрозуміло! Його пан міг зробити все і сам. Можливо, навіть набагато швидше. Але йому, вочевидь, приносило задоволення працювати разом із Томом. А чому, власне? Просто тому, що він любив його! Том відчував це. Син царя поводився з ним як із другом! Том навіть випрямився в сідлі. Хіба він не виріс на цілу голову? Якби …
Щоранку, якраз після обіду, збиралася група учнів, до якої входив Том. Але не задля тренування сили або стройової підготовки! Ні, вони навчалися боротьбі за допомогою слів про любов батька і сина до всіх людей. Їм необхідно було багато чого розповісти одне одному, а також вони дружно обмінювалися думками і співали захоплюючі пісні цареві. Томові, котрому …
У ночі хлопчикові приснився такий сон. Він побачив себе в оточені потвор із жахливими фізіономіями і гострими зубами, котрі погрожували йому і хотіли розірвати на шматки. Хлопчик захищався від них із останніх сил. Але все було даремно. Саме тієї миті, коли величезний пазур спустився на нього, він голосно закричав. Це було одне єдине слово, але …
Як було добре! Щодня Том відчував, наскільки важливо було для царя, щоб він проводив удосталь часу з ним – він, колишній хлопчик-розбійник, який тепер став сином царя. Окрім того, Том міг гратися з іншими дітьми. Вони також полюбили Тома і показували йому все, чого він ще не знав. Замість того щоб обізвати його «дурнем» або …
Він був сином царя! Він, Том, котрий усе життя провів серед розбійників. Чи припинить він колись радіти і дивуватися цьому? Однак це почалося із самого ранку. Після вечірніх гулянок або розбійних нападів зранку в розбійників було відсутнє будь-яке бажання прокидатися. Та й навіщо? Тато-розбійник і мама-розбійниця зазвичай мали поганий настрій і сперечалися. Від батьків краще …
Том спочатку не повірив своїм очам, коли прокинувся. Те, що побачив, було ніби уві сні. Він лежав на м’якій перині в теплій світлій кімнаті. Поряд стояв стіл, який ломився від пишних страв. Там було м’ясо, хліб, фрукти, свіжі та консервовані овочі і така їжа, якої Томові раніше не доводилося бачити. Ніколи нічого подібного не було …
Фарисеї і священики не могли пробачити Івану, що він назвав їх зміїним кодлом і породженням єхидни. Вони стояли за спиною царя Ірода, сина того, хто наказав убити немовлят у Вифлеємі. Священики задаровували його зі скарбниці храму, щоб він виконував їх волю. І Ірод наказав своїм воїнам схопити Івана, звинувативши його в тому, що він бентежить …