Фарисеї і священики не могли пробачити Івану, що він назвав їх зміїним кодлом і породженням єхидни. Вони стояли за спиною царя Ірода, сина того, хто наказав убити немовлят у Вифлеємі. Священики задаровували його зі скарбниці храму, щоб він виконував їх волю. І Ірод наказав своїм воїнам схопити Івана, звинувативши його в тому, що він бентежить і підбурює народ. Цар наказав кинути Івана до в’язниці у фортеці Махерус.
Двоє учнів Івана стали учнями Христа. Вони були свідками Його чудес. Їм вдалося відвідати Івана в ув’язненні й розповісти йому про діяння Христові: «Він робить сліпих зрячими. Паралізовані стають знову на ноги і ходять. Прокажені очищуються. До глухих повертається слух. І померлі встають!»
Тоді в Івана обійняла велика радість, і він сказав: «Мені було дозволено віддавати місячне світло. Він же – сяйво сонця!»
Коли до Христа і Його учнів дійшла звістка про те, що Ірод вбив Івана, Він сказав: «З часів Адама ніколи ще в людині не жила чистіша душа. Він – ангел, що готує шлях як останній пророк. Істинно, то Ілля! Тіштеся! Він і надалі буде залишатися серед нас!»
