Внутрішній голос повідомив Івану, що до Йордану наближається Месія. Іван побачив, як здалеку наближається Ісус з Назарету. Він ішов сам, і Його кроки осявало світло. Однак над Ним була тінь людського болю, страждання і нужди. Іван вийшов назустріч Йому і хотів припасти до ніг.
Але Ісус сказав: «Іване, охрести Мене!»
Решта тих, хто приготувався прийняти хрещення, відступили назад. Тільки два учні Івана підступили ближче, щоб взяти одяг Того, хто приймав хрещення.
Коли Ісус зайшов у воду, Іван зачерпнув воду чашею і вилив її трьома струменями – на потилицю, на маківку, на чоло й обличчя. При цьому він прорікав:
«Так виллє Ієгова на Тебе Своє благословення, через херувимів і серафимів, у мудрості, любові та силі!»
Тоді з неба долинув шум, подібний до вітру. Прогримів грім. Небо розкрилося. У хмарі світла спустилася біла крилата фігура, як голуб, що залила Ісуса потоком світла. З грому пролунав голос Бога: «Це Син Мій Улюблений!»
Іван був вражений виглядом небесного війська, тепер він знав: щойно увійшов ХРИСТОС як Син Божий. Поглянувши вниз за течією Йордану, він побачив темну хмару ніби зібраних докупи темних постатей на чолі з Князем тьми. І Іван зрозумів: на землі діянням Месії протистоятиме все пекло.
Коли Ісус Христос пішов, Іван сказав обом учням: «Дивіться! Берегом річки йде найвищий Богочоловік, лагідний, як ягня! Моя місія виконана! Йому належить рости. Ідіть, прийміть Його слово!»
