Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Анотація: Великий експеримент» – дивовижна історія, викладена американською письменницею А. МакБірні. Книга розповідає про прихід до віри в справжнього Бога однієї буддійської дівчинки. У цій історії показано, як поширюється християнська віра, несучи зцілення народам, що заблукали в пітьмі язичництва. * * * Скільки часу минуло відколи ви почули Благу Звістку про те, що Господь Ісус …
Коли Донат, котрого тут звали Донатом, прокинувся наступного ранку, сонце яскраво сяяло в його кімнаті. Мабуть, він дуже довго спав. Що це були за гучні, радісні звуки? Це, мабуть, фанфари! Справді! Що б це означало? До кімнати увійшов Ґеріберт фон Фельзенбург і пояснив: – На вулиці стоять кінні загони з прапорами, щоб супроводити тебе і …
Гості виявили бажання залишитися тут ще на кілька днів. Вони мали стільки дізнатися, запитати в царя і обміркувати! І це були насичені дні. З величезною радістю Донат повідомив іншим усе, що він знав від царя, чому той його навчив, що він сам пережив разом із ним. Чоловіки захоплено слухали, ставили запитання і відразу мужньо відчували …
Там унизу на подвір’ї стояло п’ятеро коней! Його мати приймала гостей? Треба сподіватися, що це не віщує нічого поганого! Їй не повідомили про наближення вершників – чи їм був відомий інший шлях? Роблячи великі кроки, Донат квапився вниз із гори. У цей момент із будинку вийшли дві постаті: Софія і якийсь чоловік. Чи міг це …
– Що ж мав на увазі цар під висловом «мій ніжний подих»? Як ти гадаєш, мамо? – усміхаючись, запитав її Донат наступного дня. Він із величезним задоволенням називав її так. Ім’я цієї жінки, яке означало «мудрість», дуже личило їй! Вона радісно поглянула на хлопця, ніби чекала цього питання. Вона взяла до рук свою Велику Книгу, …
Софія на мить завагалася і кинула погляд на Святу гору. Томові це здалося вічністю. Однак потім вона розпочала: – Коли ти там нагорі лежав на землі напівмертвий, і я намагалася з допомогою Великого царя і моїх незначних засобів повернути тебе до життя, я помітила твій перстень. Тоді зрозуміла, хто ти! Внутрішній голос уже повідав мені …
Поступово настав вечір, а над Томом все ще нависала насуплена хмара, яка, ніби неприємний холодно-вологий туман, насідала на нього. Сидіти на холодному гострому камінні теж ставало мукою. Юнак зробив кілька кроків туди-сюди. Потім зупинився і вигукнув у туман: – Авво! Я зараз тебе дуже потребую! Хлопець прислухався. Окрім раптового завивання вітру, не почув жодного звуку. …
Цієї ночі Том вирушив у дорогу. Лора теж хотіла відразу піти. Мірош і один із солдатів мали поїхати з нею верхи для її захисту. Вони намотали ганчірки навколо копит коней, щоб якомога тихіше прослизнути крізь кільце ворожої групи розвідки, поставленої біля фортеці Фельзенбурга. Їм дійсно вдалося пробратися непоміченими. Напевне, вартові міцно спали, людина коло вогнища …
Увечері після невеличкого свята, яке діти підготували вчителеві, четверо друзів ще довго сиділи разом з Ґуріоном. Він мав багато запитань. Томові теж хотілося дещо дізнатися. Він брав дуже близько до серця історію свого народу. Найнагальніше питання стосувалося рідного батька: чому він так помирав від спраги, коли був відрізаний від живої води царя? – З давніх-давен …
«Ми йдемо вперед, наше серце палає!..» – з цими пісенними рядками у своїх вухах Том прокинувся першого ранку перебування у фортеці. Так, вірно, його серце знову пломеніло за царя і його справу. «Мій Авво, знову кажу „так“ моєму дорученню. Я хочу виконувати його з твоєю силою та любов’ю!» – мовив чи, швидше, подумав хлопець спочатку. …