Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Закутаний у серпанок пінгвін глянув на голубку, що тихенько хропіла уві сні. – Вона, бідолашна, й веселки не побачила. – До речі, – сказали йому два пінгвіни, – час тобі скинути маскувальний серпанок. – Ох, правду кажучи, мені в ньому дуже затишно. Два пінгвіни подивилися на нього дуже суворо. – Ти не голубка, а пінгвін. …
Малий пінгвін на кілька секунд замислився. – У нас на борту бракує голуба, – сказав він, розмисливши, – але надмір пінгвінів. Усі глянули на нього спантеличено. – Невже ви не розумієте? – сміючись запитав він. – Я розумію, – швидко проказав один пінгвін. – Я теж, – квапливо додав інший. Голубка витерла очі. – То …
Сказавши це, вона щільно зачинила за собою двері. – Ватрушки йому, бачте, закортіло! – простогнали в один голос два пінгвіни. – Мені нічого іншого не спало на думку, – засоромлено пролопотів маленький пінгвін. – Через те голубка здогадалася, що ти не Бог, – сказав один із пінгвінів. – А я, до речі, набагато раніше це …
Пінгвіни з полегшенням зітхнули: – Голубка не помітила, що нас тут троє! А маленький ще й докинув уїдливо: – Голубці окуляри треба носити! І тут-таки завмер: за дверима знову почулися кроки. – Вона повертається! Одним стрибком пінгвін скочив у валізу й зачинив над собою кришку. Саме вчасно. Бо голубка вже стояла на порозі, запитально розчепірюючи …
У глибокому трюмі ковчега не відчувається зміна дня й ночі. У вічному мороку гойдається під стелею тьмяна лампочка. Пахне смолою. – Ох, – скиглить маленький пінгвін, – шкода, що я не лежу потопельником на дні моря. Нескінченно довго тягнеться час у подорожі. Останні коржики давно з’їдені. Пінгвіни лежать горілиць і прислухаються до торохтіння дощу та …
Принаймні його репетування почула голубка. Перестрибуючи через дві сходинки, вона помчала в трюм. В останню мить один із пінгвінів стрибнув у валізу й захряснув за собою кришку. І саме вчасно. Бо вже наступної миті двері розчинилися. – Невже ви не здатні поводитись як нормальні тварини?! – гримнула голубка. – Вас чути аж на кормі! Ви …
Пінгвіни чимшвидше кинулися відмикати валізу. – Я сподіваюся, він там ще не встиг задихнутися!.. Усередині лежав стиснутий гармошкою маленький пінгвін. Двоє інших заходилися давати йому крилами ляпасів. Та малий не ворушився. Вони схилилися й обнюхали його. Пахнув бідолаха дуже підозріло. На перший погляд, малий пінгвін видавався мертвим. Але почувши, як один із його друзів промовив: …
Перш ніж щільно зачинити двері, голубка востаннє огляділа землю, яка невдовзі мала остаточно зникнути під водою. – Дивно. Мене чомусь не покидає непевне відчуття, наче я щось забула. Щось дуже важливе. Вона почухала голову крилом і буркнула: – Нехай. Може, ще пригадається. Тоді швидко вскочила в ковчег, зачиняючи за собою двері. Хто бував на Ноєвому …
Все це забрало чимало часу. Тож коли два пінгвіни притягли до ковчега свою – одну на двох – величезну важку валізу, на землю вже спустилися густі сутінки. Голубка на вході до ковчегу крізь суцільну стіну дощу хрипким голосом вигукувала: – Останнє звернення до пасажирів, що не пройшли реєстрацію! Наполегливо просимо двох пінгвінів терміново прибути на …
Обидва пінгвіни почали гарячково пакувати свої речі. Але цілковито зосередитися на цій справі вони були нездатні. Один думав: «Нас обрано з-поміж усіх пінгвінів, тому що ми найкращі. Зокрема я. Ми завжди були славними пінгвінами. Принаймні я. Тому нас варто вберегти від загибелі. Мене – найпершого. Саме тому ми одержали квитки на Ноїв ковчег. А інакше …