Все це забрало чимало часу. Тож коли два пінгвіни притягли до ковчега свою – одну на двох – величезну важку валізу, на землю вже спустилися густі сутінки.
Голубка на вході до ковчегу крізь суцільну стіну дощу хрипким голосом вигукувала:
– Останнє звернення до пасажирів, що не пройшли реєстрацію! Наполегливо просимо двох пінгвінів терміново прибути на Ноїв ковчег. Останнє попередження для пасажирів, що не пройшли реєстрацію!
Помітивши двох пінгвінів, що стояли по коліно у воді, тримаючи над головами велетенську валізу, голубка накинулася на бідолах із докорами:
– Де ви стільки часу валандалися? Припленталися останніми! Усі тварини вже на борту. Навіть черепахи виявилися прудкішими за вас. Ной уже хотів без вас відчалювати… Я ж чітко сказала: біля ковчега о восьмій!
– Он як! – здивувалися пінгвіни, пхаючи свою валізу по трапу вгору. – А нам почулося: «Біля ковчега по восьмій».
Голубка подивилася на валізу:
– Сподіваюся, ви не маєте наміру взяти це неподобство на борт?! Я ж казала – тільки ручна поклажа.
– Ми без цієї валізи не зможемо існувати.
– Чому?
Пінгвіни знервовано роззирнулися.
– Що в цій велетенській валізі? – наполягала голубка.
– Свіже повітря.
– То чому вона така важка?
– Розумієте, – простогнали два пінгвіни, згинаючись під тягарем, – таке вже нам трапилося повітря, дуже густе.
Голубка мала чіткі інструкції від Ноя щодо перевірки будь-яких сумнівних вантажів. Вона підозріливо нахилилася над валізою і принюхалася.
– Вміст валізи смердить рибою, – суворо завважила вона. – Ви намагаєтеся контрабандою пронести на борт свої рибні котлети?!
– Це від нас, – виправдовувалися пінгвіни, – від нас завжди так пахне.
– Проносити на борт і споживати власну їжу та напої суворо заборонено, – не слухала їх голубка. – На ковчегові є продуктовий кіоск. Розкрийте валізу.
– Ця валіза анітрохи не шкідлива.
– Не вірю жодному вашому слову, – не спускаючи очей з валізи, твердила голубка.
– Ми ж пінгвіни, – запопадливо всміхалися їй двоє друзів, – нам можна довіряти.
– Гримучі змії те саме казали, – глузливо засміялася голубка. – А що я виявила в їхній торбі? Колоду карт!
– Неподобство! – щиро обурилися пінгвіни.
– На Ноєвому ковчегу азартні ігри суворо заборонені в будь-якій формі, – сказала голубка.
Один із пінгвінів узявся запевняти голубку, що в цьому конкретному випадку про жодні карти не йдеться і що він говорить винятково правду. Тим часом інший почав розпитувати, в який спосіб змії примудряються грати в карти. На що голубка рішуче відрізала, що вона не має бажання починати безглузде обговорення, а якщо з’ясується, що у валізі є щось, крім заявленого густого повітря, то пінгвіни можуть одразу забути про ковчег і будуть приречені до потоплення, внаслідок чого в майбутньому на світі не буде більше жодних пінгвінів, на що, до речі, їй, голубці, абсолютно начхати.
Перезирнувшись, два пінгвіни трагічно зітхнули і замимрили:
– Гаразд… Коли так, то в цій валізі… Але ж нам совість не дозволяла вчинити інакше… Він такий маленький…
Аж тут небо розчахнула блискавка, на мить осяявши всіх сліпучим світлом, а слідом розлігся такий грім, що по всій землі аж задвигтіло. Починалася навальна буря. З неба ринула суцільна стіна води, наче хтось лив її на землю з велетенського відра.
– Потоп! – злякано писнула голубка. – Ось воно! Почалося! Чого ви тут базікаєте? Тягніть, нарешті, свою валізу на борт – я маю щільно позачиняти всі двері!
Важко хекаючи, пінгвіни кинулися пхати важку валізу по трапу на ковчег.
