Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Один каменяр щодня ходив у гори й вилазив на скелястий схил, від якого відколював великі брили каменю. Потім обробляв їх, перетворюючи на надмогильні плити або елементи будівельних конструкцій. Знав усі види каменю й те, де кожен з них можна використовувати. А оскільки був чудовим фахівцем, то мав багато постійних клієнтів. Ось так каменяр довгий час …
Колись існувало місто, яке називалося Два Мости. Воно було таке маленьке й бідне, що не могло навіть підтвердити своєї назви, адже в ньому знаходився лише один міст. Другий якоїсь ночі під час повені знесла ріка. Над містом здіймалася висока скеля, яка, якщо дивитися на неї знизу, нагадувала людську голову з величезним і величним обличчям. Ніхто …
Христофор був велетнем, що мав неймовірну силу й дуже страшний вигляд. Король призначив його одним зі своїх особистих охоронців, бо нікому навіть на гадку не спадало зачіпати такого велета, який міг одним ударом меча повалити навіть височенного дуба. Та одного дня Христофорові набридло охороняти короля, який був великим боягузом. І він вирішив вирушити на пошуки …
Вона вирвалася з-під землі одного ранку, коли блакитне небо відбивалося в джерелі, в якому народилася. Тому й назвали її Блакитною. Блакитна була краплею води і разом із незліченною кількістю своїх сестер влилася у веселий струмок, який – дзюркочучи й підстрибуючи – тік серед каміння й трави схилом гори. Блакитна підстрибувала й бавилася з променями сонця. …
Жив колись король. Він дуже переживав за своє королівство, яке, як йому здавалося, було приречене на неминучу загибель. Молодь нічого не робила, нічим не цікавилася і була пасивною. Злодії вдень і вночі грабували оселі, судді були продажні, люди втомлені й знервовані, бо постійно мусили дбати про те, щоб вижити. Багато хто відчував порожнечу в душі …
Щодня, коли ніч своїм темним крилом вкривала вікна дому, і маленького полум’я гасової лампи вже було не досить, щоб працювати, молодий Бен збирав свої інструменти, прибирав на столі й зітхав: – Більше не можу так жити… Таке життя не для мене. Його батько працював разом із ним. Він також збирав інструменти й спокійно прибирав на …
У маленькому перському місті за часів великого шаха Сельцюка жила вдова, яка мала тільки одного сина. Коли відчула, що її земна мандрівка підходить до кінця, покликала свого сина й сказала йому: – Наше життя було важке, бо ми бідні, але залишаю тобі велике багатство – ось цю книгу. Я отримала її від свого батька. У …
Колись давно в парку старого, зовсім зруйнованого замку ріс столітній дуб. Саме на цьому дубі, в одному із затишних розгалужень, п’ятеро веселих смугастих білочок збудували собі хатинку. У будиночку білок було сім великих комор, входи до яких нагадували постійно відкриті дзьобики голодних пташок. Упродовж цілого літа білочки невпинно бігали вдень і вночі, щоби заповнити їх …
Коли Филип визирнув з яйця, всі дуже втішилися. Зграйка пінгвінів Блакитного острова зібралася навколо Присцили й Дагоберта, його батьків, очі яких блистіли від радості і яких так розпирали гордощі, що, здавалося, їхні фраки ось-ось тріснуть по швах. І справді, вони мали чим пишатися: Филип був чудовим пінгвіном-немовлятком. Він одразу ж розкрив свого дзьоба, й дзвінко …
Одного разу маленька мавпочка, сидячи на дереві, спостерігала за мисливцем, який крадькома йшов лісом. Потім він зупинився й викопав на стежці яму. Це був шлях, яким звірі бігали до водопою. Мисливець накрив яму тонкими гілками й притрусив травою. Після цього пішов геть. Мавпочка із захопленням стежила за його діями. Думала: «Цю пастку справді чудово зроблено! …