Христофор був велетнем, що мав неймовірну силу й дуже страшний вигляд. Король призначив його одним зі своїх особистих охоронців, бо нікому навіть на гадку не спадало зачіпати такого велета, який міг одним ударом меча повалити навіть височенного дуба.
Та одного дня Христофорові набридло охороняти короля, який був великим боягузом. І він вирішив вирушити на пошуки наймогутнішого правителя світу, щоб йому служити. Зрештою, кому, як не йому, Христофорові, сам Бог велів виконувати таку роботу. Адже важко знайти когось такого ж вправного й мужнього, як він.
Під час своєї мандрівки Христофор дізнався, що наймогутнішим правителем світу, царем царів є Чоловік на ім’я Ісус.
Хата на березі ріки
Довго довелося Христофорові мандрувати, перш ніж він зустрів того, хто зміг йому сказати, де можна знайти Ісуса.
Та все ж нарешті натрапив на пустельника, який розповів йому історію Ісуса Христа, сказав прочитати Євангеліє й навчив його правд віри.
Христофор вислухав усе з великою увагою, попросив охрестити його й поклявся служити Ісусові зі всіх своїх сил.
– Володаря, якому прагнеш служити, мусиш ушановувати частими постами, – додав пустельник.
– Прошу доручити мені щось інше, бо таким чином не можу Йому служити, – щиро відповів Христофор.
– Мусиш також багато молитися, – продовжував пустельник.
– Таким способом теж не можу Йому служити, – чесно зізнався Христофор.
На що пустельник сказав:
– Чи бачиш он там унизу ріку? Багато людей топиться в її водах, намагаючись переправитися на другий бік.
– Так, я знаю.
– Оскільки ти такий високий і сильний, іди на берег ріки й допомагай людям переправлятися через неї. Ісусові, без сумніву, сподобається таке твоє служіння. До того ж, Він такий добрий, що, можливо, Сам прийде сказати тобі про це.
– Так охоче служитиму Йому! – сказав цього разу Христофор.
Пішов на берег ріки, яка розділяла своєю течією долину на дві частини, й збудував там хату. Зі стовбура молодого деревця зробив собі міцного посоха, щоб певніше почуватися у воді, й почав переводити з одного берега на другий усіх подорожніх, які бажали перейти ріку вбрід.
Хто хотів переправитися на другий бік, кликав доброго велетня, й він брав подорожнього на плечі та, борючись із течією, переносив його на протилежний берег. Христофор дуже старанно виконував свої обов’язки, служачи своєму новому Володареві, хоча ще й не знав Його.
Дитина, що була важка, наче свинець
Минуло кілька місяців. Одного дня, коли Христофор відпочивав у своїй хаті, почув голос дитини, яка кликала його:
– Христофоре, вийди й перенеси Мене через ріку.
Велетень вийшов з хати, але нікого не побачив. Знизав плечима й повернувся додому. Та знову почув той самий голос, який кликав його. Ще раз вийшов надвір, але й тепер нікого не побачив. Повернувся до хати, але дитячий голос покликав його втретє.
Знову вийшов з дому й цього разу натрапив на дитину на березі ріки. Вона дуже чемно попросила Христофора перенести її на другий бік.
– Ти такий маленький. Я майже не бачу Тебе! Мені якраз хотілося трохи розім’яти ноги, – добродушно сказав Христофор.
Однією рукою підняв Дитину. Посадив її собі на плечі й увійшов у ріку. Та раптом вода почала прибувати, а Дитина стала важкою, наче свинець. Христофор був неймовірно сильним, але цього разу чим більше заходив у ріку, тим її течія ставала сильнішою, а тягар Дитини так давив йому на плечі, що в нього підгиналися коліна. Кілька разів Христофор мало не впав.
Цей перехід через ріку здавався йому нескінченно довгим і змушував його докладати нелюдських зусиль. З останніх сил він дістався другого берега й поставив Дитину на землю. Вкрай виснажений, упав на коліна.
– Хлопче! – віддихуючись, промовив велетень. – Ти наразив мене на велику небезпеку. Твій тягар був такий великий, що мені здалося, ніби я несу на плечах цілий світ!
Хлопчик глянув на нього й всміхнувся.
– Не дивуйся, Христофоре, – сказав. – Ти ніс на своїх плечах не лише цілий світ, а й Того, Хто його створив. Я – Ісус, Володар усесвіту, й саме мені ти поклявся служити. Щоб ти повірив, що те, що кажу, – правда, повернувшись назад, забий свого кия в землю поблизу хати й завтра побачиш, що з нього виросте дерево, на якому рясно цвістимуть квіти й красуватимуться достиглі плоди.
Сказавши це, Дитина зникла.
Христофор виконав те, що йому було сказано. Коли повернувся до хати, забив у землю кий і наступного дня з нього виросло дерево, гілки якого були всіяні квітами й плодами.
Суть оповідання
У житті постійно треба робити вибір. Мабуть, найбільше відчувають це діти. Відповідно до того, як вони розвиваються, рішення стають щораз важливішими й вимагають більшої відповідальності.
Христофор поставив перед собою мету й дуже цілеспрямовано й послідовно намагається досягти її. Він хоче служити наймогутнішому володареві. Не боїться йти проти течії, але наймогутніший Володар з’являється дуже несподівано, а Його сила виявляється зовсім не такою, як це уявляв собі Христофор.
Найпотужніший Володар об’являється як Дитина, а служити Йому – означає служити братам, які потребують нас, щоби переправитися через велику ріку життя, небезпечну й іноді дуже бурхливу. Тільки в такому випадку наші дії справді можуть «принести плоди».
Кожного, хто зустрічає Ісуса, Він задаровує. Є в Ньому щось несподіване, неочікуване.
Також Святе Письмо розповідає…
Можна розповісти дітям про зустріч двох учнів Іоанна Хрестителя з Ісусом та наступне покликання інших учнів, що описане в Євангелії від Іоанна (Ін. 1:35-49). Особливо слід звернути увагу на чудові діалоги.
