Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Протей підвів очі, намагаючись розгледіти причину шуму зверху на сходах. Він побачив тінь в’язня, який стояв між двома римськими наглядачами. Закутий у кайдани в’язень повільно, насилу почав спускатися довгими, вузькими сходами. Протей мимохіть подумав собі: «Я завжди уявляв тебе людиною-велетом; а тут ти здаєшся таким звичайним. Ти виглядаєш… майже беззахисним». Тепер в’язня можна було роздивитися …
– Розкажи про мого троюрідного брата, – попросив Іван. – Зараз він у Галілеї. Він, як і ти, має дванадцятьох учнів; але також є й інші – можливо, п’ятдесят або шістдесят, які завжди з ним. Він мандрує з міста до міста, проповідуючи. Це був голос Надава, Іванового послідовника, який бував у Галілеї і на власні …
Наче вікно, над річкою Йордан прочинились двері іншого світу. Із самого осердя буття Бога-Отця вийшов Його священний Дух, Святий Дух, що як голуб випурхнув крізь відчинені двері і зійшов спочити на одному з присутніх, які слухали Івана. Іван пильно розглядав юрбу, гострим поглядом вдивляючись у кожне обличчя. Що це було? Надприродне світло, що з’явилося нізвідки, …
Люди приходили послухати Івана, шукаючи те, що могло б заповнити глибоку пустку в їхньому житті. Купці приходили послухати його і каялись у своїх нечистих справах, а тоді охрещувались у славетних водах Йордану. Приходили солдати, каялись у своїй жорстокості й приймали хрещення. Приходили погоничі верблюдів, землероби, рибалки із селищ, домогосподині, відомі жінки, блудниці – люди з …
Каравани кочівників першими зустрілися віч-на-віч із пророком пустелі. Їхні очі виражали недовіру, коли вони дивилися на таку виморену істоту. Перша їхня думка була досить простою: «Це божевільний, який блукає пустелею». Або більш милосердною: «Якийсь ессен через спеку втратив розум». Було очевидно, що цей безіменний чоловік – єврей; але вдягнений він був в одяг з шерсті …
Іван знову зайняв своє місце серед ессенів, але не дозволив нікому всиновити його. Він жив сам. Щоб задовольнити власні мізерні потреби в їжі, воді та вбранні, він працював своїми руками. Жодного разу за всі роки Іван навіть не торкнувся до вина. Його волосся, нестрижене від народження, відросло. Але тому що це було єдиним можливим джерелом …
– Іване, ми співчуваємо тобі в смерті матері, – це був голос Ганнеля, одного з найбільш благочестивих мирян в Ізраїлі. – Однак потрібно прийняти рішення. Завтра кожен з нас має повернутися до свого дому. Тобі вирішувати, з ким із нас ти будеш жити. Хоч я й не є твоїм найближчим родичем, та прийшов сюди, бо …
Вітри віяли немилосердні. Спека перевищила всі сподівання Захарії і Єлисавети. Стіни ущелин були гарячими, мов піч. Навіть підхоплений вітром пісок обпікав обличчя, намагаючись, здавалося, знищити кожного, хто посмів увійти до цієї природної печі. Вода траплялась рідко, їжі не було зовсім. У розпалі вбивчої спеки Захарія кілька разів втрачав свідомість. Нарешті після тижневого поневіряння цим киплячим …
Єлисавета відчинила двері дому, щоб привітатися з молодим родичем, який прийшов з Вифлеєма. – У мене термінове послання для тебе від Йосифа і Марії. – Заходь, – промовила Єлисавета. У цей момент до кімнати увійшов Захарія, тримаючи на руках трирічного хлопчика. – У мене є послання і маленький пакунок, це все від Йосифа і Марії. …
– Прибув новий в’язень, капітане. – Чутки справдились? – запитав той. Не відповідаючи охоронець простягнув Протеєві клаптик папірусу. – Ірод втратив глузд. Колись його ще визнають божевільним так само, як і його батька. Ув’язнення цієї людини, – продовжував він, – може запросто викликати повстання. Народ лютує. – Даруйте, пане, але я мушу сказати: мені це …