Вітри віяли немилосердні. Спека перевищила всі сподівання Захарії і Єлисавети. Стіни ущелин були гарячими, мов піч. Навіть підхоплений вітром пісок обпікав обличчя, намагаючись, здавалося, знищити кожного, хто посмів увійти до цієї природної печі. Вода траплялась рідко, їжі не було зовсім. У розпалі вбивчої спеки Захарія кілька разів втрачав свідомість.
Нарешті після тижневого поневіряння цим киплячим пеклом троє подорожніх дійшли до одного із селищ ессенів. Відпочивши кілька днів, вони увійшли ще глибше в цю піч з піску і каменю. І нарешті вони дістались до найбільшого з ессенських поселень.
Розсудливі ессени зустріли трьох подорожніх з люб’язною стриманістю. За кілька тижнів літня пара та їхній маленький син стали частиною цієї дивної спільноти релігійних стоїків.
Захарія майже одразу захворів. У цьому пеклі ніде було сховатись від усепроникної спеки. Старенький знав, що його смерть – це лише питання декількох днів.
Свої останні години він провів під опікою жінок із селища, які милосердно обгортали його тіло мокрим ганчір’ям. Нарешті, пізно вночі, коли спека трохи спала, Захарія віддав своє життя Богові, залишивши вдову з маленьким сином.
У подальші роки молодий Іван зайняв своє місце в спільноті ессенів, поступово стаючи одним з них. Здавалося, із самого початку в хлопця була природна схильність до життя в спільноті в цьому пустельному усамітненні.
Спека в пустелі врешті-решт завдала удару і Єлисаветі, бо ж старенькі не живуть довго в такому випаленому світі. Коли сили Єлисавети згасали і вона усе рідше підводилася на ноги, до селища дійшли чутки, що Ірод помер. Єлисавета негайно вирішила повертатися додому, до прохолодних схилів Юдеї. З останніх сил і завдяки кільком ессенам вона з сином безпечно повернулися до свого юдейського дому. Але невдовзі після того, як Іванові виповнилося дванадцять, Єлисавета відійшла до Захарії, спочивши в Богові. Іван тепер став сиротою. Найближчі родичі Єлисавети поховали її неподалік від того самого місця, де їй колись з’явився ангел і сказав, що вона народить одного з найдивовижніших дітей, які коли-небудь приходили в цей світ.
Де житиме Іван тепер, коли обоє батьків померли? Хто допоможе хлопцеві стати на ноги? Ці питання ставив собі кожен, коли Іван та його родичі поверталися додому після похорону.
