Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Люди приходили послухати Івана, шукаючи те, що могло б заповнити глибоку пустку в їхньому житті. Купці приходили послухати його і каялись у своїх нечистих справах, а тоді охрещувались у славетних водах Йордану. Приходили солдати, каялись у своїй жорстокості й приймали хрещення. Приходили погоничі верблюдів, землероби, рибалки із селищ, домогосподині, відомі жінки, блудниці – люди з …
Коли минув ще один рік, Енох почав виходити до людей лише на третій день. Рік за роком він збільшував час свого перебування в печері. Коли Енох почав чинити жертвопринесення і проповідувати лише кожного сьомого дня, було багато й інших священиків, що наставляли людей як «сини Сифа», та їхні жертви не мали такої сили, як жертви …
Каравани кочівників першими зустрілися віч-на-віч із пророком пустелі. Їхні очі виражали недовіру, коли вони дивилися на таку виморену істоту. Перша їхня думка була досить простою: «Це божевільний, який блукає пустелею». Або більш милосердною: «Якийсь ессен через спеку втратив розум». Було очевидно, що цей безіменний чоловік – єврей; але вдягнений він був в одяг з шерсті …
Іван знову зайняв своє місце серед ессенів, але не дозволив нікому всиновити його. Він жив сам. Щоб задовольнити власні мізерні потреби в їжі, воді та вбранні, він працював своїми руками. Жодного разу за всі роки Іван навіть не торкнувся до вина. Його волосся, нестрижене від народження, відросло. Але тому що це було єдиним можливим джерелом …
Дедалі ширшим ставав потік людей, які приходили почути молитви й побачити, як чинить жертвопринесення Енох. Щодня він сходив на гору над своєю печерою, щоб приносити жертву і провіщати людям про Царство Небесне. Люди розміщувалися під горою. Вони являли собою великий народ, і небесне світло яскраво сяяло їм. Вони жили в мирі одне з одним, як …
– Іване, ми співчуваємо тобі в смерті матері, – це був голос Ганнеля, одного з найбільш благочестивих мирян в Ізраїлі. – Однак потрібно прийняти рішення. Завтра кожен з нас має повернутися до свого дому. Тобі вирішувати, з ким із нас ти будеш жити. Хоч я й не є твоїм найближчим родичем, та прийшов сюди, бо …
Вітри віяли немилосердні. Спека перевищила всі сподівання Захарії і Єлисавети. Стіни ущелин були гарячими, мов піч. Навіть підхоплений вітром пісок обпікав обличчя, намагаючись, здавалося, знищити кожного, хто посмів увійти до цієї природної печі. Вода траплялась рідко, їжі не було зовсім. У розпалі вбивчої спеки Захарія кілька разів втрачав свідомість. Нарешті після тижневого поневіряння цим киплячим …
Енох на самоті йшов темним лісом. Несподівано він зачув крики й регіт. «Там, певно, є люди, – подумав він, – тільки голоси в них недобрі. Може, обійти їх стороною?» На мить зупинившись, від мовив до себе: «Світло має сяяти в темряві! Я піду до них, хто б вони не були». Він рушив на ґвалт і …
Єлисавета відчинила двері дому, щоб привітатися з молодим родичем, який прийшов з Вифлеєма. – У мене термінове послання для тебе від Йосифа і Марії. – Заходь, – промовила Єлисавета. У цей момент до кімнати увійшов Захарія, тримаючи на руках трирічного хлопчика. – У мене є послання і маленький пакунок, це все від Йосифа і Марії. …
– Прибув новий в’язень, капітане. – Чутки справдились? – запитав той. Не відповідаючи охоронець простягнув Протеєві клаптик папірусу. – Ірод втратив глузд. Колись його ще визнають божевільним так само, як і його батька. Ув’язнення цієї людини, – продовжував він, – може запросто викликати повстання. Народ лютує. – Даруйте, пане, але я мушу сказати: мені це …