Дедалі ширшим ставав потік людей, які приходили почути молитви й побачити, як чинить жертвопринесення Енох. Щодня він сходив на гору над своєю печерою, щоб приносити жертву і провіщати людям про Царство Небесне. Люди розміщувалися під горою. Вони являли собою великий народ, і небесне світло яскраво сяяло їм. Вони жили в мирі одне з одним, як брати і сестри. Кажуть, що в часи Еноха поля почали давати більше хліба, а на деревах росло більше плодів. Зло поступово зникало з людських сердець, і янголи приносили з Землі на небеса добрі вісті. Та Енох подумав: «Я не вічно буду священствувати серед людей. Вони мусять учитися жити в Божественному світлі й без мене. Віднині я вчинятиму жертвопринесення на горі лише раз на два дні». Так крок за кроком Енох привчав людей самим триматися Божественного світла й навчив їх молитов для праці й відпочинку, вечора та ранку.
