Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Двадцять друга глава, як і попередня, – це наче ікона майбутнього, картина преображеного світу, видіння людства і всього космосу, яке знову описане барвами давніх пророків. Воно справді схоже на прекрасну ікону з яскравою веселкою барв, з численними символами, що несуть у собі дуже глибокий сенс. 22:1-3. У перших главах Книги Буття ми бачимо дерево життя …
Двадцять перша глава Апокаліпсису – це своєрідний епілог і водночас вершина Об’явлення Івана. Якщо в попередніх главах йшлося про падіння людства, про кари і катастрофи, про мужність і терпіння святих, про одночасне зростання двох царств – царства антихриста і Царства Христа, – про панування на землі звірини і лжепророка і про наступне тисячолітнє Царство Христа, …
Двадцята глава – кульмінація Об’явлення в тому сенсі, що тут показане торжество Царства Божого на землі. Ця глава спричиняла найбільші суперечки і запитання, приковувала до себе увагу дуже багатьох дослідників, тлумачів, коментаторів. Вона дивувала тим, що в ній ішлося про речі, відсутні в так званому Малому Апокаліпсисі, тобто в пророчих словах Христа, вміщених у синоптичних[1] …
У попередніх главах йшлося головним чином про крах цивілізації, про падіння Вавилону, про ті катастрофи, які пожинає людство, посіявши погане зерно. Але суть Об’явлення не в тому. Його центральний зміст – картина майбутнього людства, преображеного світу, того, що становить предмет нашого уповання і віри, а зовсім не перелік якихось засобів для застрашування. Пророцтва про загибель …
18:1-3. Ангел провіщає: «Упав, упав великий Вавилон!». Під Вавилоном розуміється змішання мов і народів. Але тут ідеться про Рим, а врешті – про кожну імперію, яка топче людські права. Точно так Ісая говорив про давній Вавилон, про давню Ніневію, що вони перетворяться на руїни, серед яких кричатимуть пугачі, птахи, за давніми уявленнями, нечисті, та й …
Сімнадцята глава стосується долі імперії. Перед нами проходять картини, що зображають усесвітню тогочасну державу, Римську імперію. Саме на це натякають слова про жінку, яка сидить на сімох пагорбах – це Рим на сімох горах (див. Об. 17:9). Чому імперія називається Вавилоном і блудницею? Вавилон пов’язаний зі змішанням мов і водночас це символ насильницької влади, що …
16:1-10. Шістнадцята глава Об’явлення якоюсь мірою повторює попередній розділ. Продовжуються кари, прообразом яких слугували кари єгипетські. Тут є і натяк на діяння Божі, що повторюються в історії, і водночас наче паралельне зображення одних і тих самих подій. По сути йдеться про зло, яке породжене на землі і яке повертається на землю, падає, як камінь, кинений …
Перш ніж читати п’ятнадцяту главу, треба зробити певний відступ. Річ у тім, що дослідники Об’явлення ще не дійшли до спільної думки щодо його композиції. Зрозуміло лише те, що в ньому одні й ті ж теми повторююся, ніби наростаючи, хвилями. Ми бачимо кілька циклів, у кожному з яких розігрується одна й та ж драма: наступ темних …
14:1. Ця глава показує нам неначе нову хвилю світла, яка надходить після темряви. Все Об’явлення пронизане цими хвилями, у ньому є певний ритм: наростає хвиля зла і потім, як у час прибою, вона спадає, розбивається об каміння і відступає. Щоразу ми бачимо торжество зла, яке має владу. Воно воює зі святими, перемагає їх, але потім …
13:1-2. Море в юдейській і в християнській апокаліптиці було символом богоборчих начал. Людина, що стоїть на березі моря, стоїть неначе на березі безодні, звідкіля обрушуються всі темні сатанинські хвилі, звідкіля приходять сатанинські сили. Що означає звірина, яка виходить із моря? Ми пам’ятаємо, що в Книзі пророка Даниїла звірі символізують імперії, яким протистоїть Царство Сина Людського …