Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Вацлав Гавел – колишній президент Чехії, що пережив комуністичний режим, який посилено намагався жити без Бога, – виразив суть цієї проблеми таким чином: «Я вважаю, що з втратою Бога людина втрачає якусь абсолютну, універсальну систему координат, з якою вона завжди могла співвідносити все навколо, і головним чином – саму себе. Її світ і її особа …
Один з моїх сусідів фанатично любить порядок. Він живе на ділянці з чотирма гектарами лісу, і кожного разу, коли він проїздив довгою, звивистою дорогою до свого будинку, його дратували мертві гілки сосен, що безладно стирчать. Одного разу він зателефонував у службу обрізання дерев і дізнався, що упорядковування всіх сосен уздовж дороги обійдеться йому в п’ять …
Серен К’єркегор розповів притчу про багача, який їхав вночі в закритому, освітленому усередині екіпажі, тоді як його візник-селянин сидів у холодній пітьмі зовні. Оскільки багач знаходився поруч з джерелом штучного світла, він не міг бачити прекрасного зоряного неба, яким повною мірою насолоджувався селянин. Те ж саме відбувається і в наші дні: чим більше наука випромінює …
Упродовж багатьох років я ставився до Нагорної проповіді, як до ідеальної моделі людської поведінки, до еталону, якому навряд чи хтось може відповідати. Перечитавши її ще раз, я побачив, що Ісус Своїми словами ставив мету не загнати нас у безвихідь, а показати нам, який Бог. Суть Нагорної проповіді – це Божий характер. Чому ми повинні любити …
Абсолютні ідеали і абсолютна благодать. Утямивши це подвійне послання від російських романістів, я знову звернувся до Ісуса і виявив, що воно пронизує все вчення Христове, записане в Євангеліях, і особливо – у Нагорній проповіді. У Своїй відповіді багатому юнакові, у притчі про милосердного самарянина, у Своїх коментарях про розлучення, гроші і будь-які інші моральні питання …
(Продовження від 27 квітня) У творах Достоєвського я зустрівся з благодаттю. Хоча в «Злочині і покаранні» зображена ганебна людина, що скоїла мерзотний злочин, у життя Розкольнікова входить утішливий бальзам благодаті через повію Соню, яка навернулася до Бога, поїхала за ним до Сибіру і привела його до спасіння. У романі «Ідіот» Достоєвський представляє образ Христа в …
(Продовження від 26 квітня) У молоді роки Достоєвський буквально повернувся з того світу. За наказом царя Миколи I його заарештували за участь у змові. Щоб дати відчути юним салонним радикалам усю тяжкість своїх помилок, государ ухвалив їм смертний вирок, проте страту вирішив лише інсценувати. Команда, призначена для розстрілу, стояла з рушницями напоготові. Змовників, одягнених у …
(Продовження від 25 квітня) Я читав релігійні твори Толстого із сумом. Погляд, що проникає в людське серце як рентген, зробив його великим романістом і перетворив на змученого християнина. Толстой усе своє життя боровся із зустрічною течією, подібно до лосося на нересті, і врешті-решт зламався від морального виснаження. Та все ж, я вдячний йому за те …
(Продовження від 24 квітня) Своїм критикам Толстой відповідав: «Не судіть про святі Божі ідеали за моєю нездатністю відповідати їм». Не судіть про Христа за тими з нас, хто носить Його ім’я, але далекий від досконалості. Один фрагмент з особистого листа Толстого особливо наочно показує, як він реагував на подібну критику наприкінці свого життя. Тут підведений …
(Продовження від 23 квітня) За будь-якими мірками, пошук Толстим святості завершився розчаруванням. Кажучи стисло, він не зміг практикувати те, про що проповідував. Це добре виразила його дружина (хоча і в явно упередженій манері): «У ньому так мало щирого тепла. Його доброзичливість виходить не від серця, а лише з його принципів. У його біографіях ви прочитаєте, …