Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Один проповідник, мій товариш, почав проповідь «Про зволікання» з таких слів: «Це украй необхідна тема… ось вже декілька місяців я збираюся зупинитися на ній… але з якихось причин усе відкладаю!» Усі ми грішимо тим, що відкладаємо виконання завдань, особливо тих, які нам не приносять задоволення. Студенти відкладають курсові роботи, чоловіки відкладають виконання робіт з ремонту …
УПЕВНЕНИЙ ЗАХИСТ (24:10-21) Якщо юдеї сподівалися, що правитель допитає Павла, то їх спіткало розчарування. Замість цього, правитель просто «дав йому знак говорити», і Павло приступив до власного захисту (в. 10а). Павло не став лестити (див. 1Сол. 2:5а), а просто звернувся до досвіду Фелікса в спілкуванні з юдеями: «Знаючи, що ти багато років справедливо судиш народ …
В общини не було проповідника. Один із старійшин, намагаючись з’ясувати, який євангеліст влаштував би цю церкву, склав лист і прочитав його перед общиною, вдавши, що його, нібито, прислав кандидат у проповідники: «Шановні пані та панове! Знаючи, що вам потрібен проповідник, я вирішив запропонувати свою кандидатуру. Я маю багато достоїнств, які, я гадаю, ви оціните. Завдяки …
Змова зірвана (в. 23-35) Воєначальник швидко приступив до здійснення свого плану: «І, покликавши двох сотників, сказав: “Приготуйте мені двісті озброєних воїнів, і сімдесят кінних, і стрільців двісті, щоб із третьої години ночі ішли до Кесарії[1]. Приготуйте також ослів[2], щоб, посадовивши Павла[3], перепровадити його до правителя Фелікса”» (в. 23,24). Тисяцький відправив 470 воїнів супроводжувати одного ув’язненого …
БОЖЕ ПРОВИДІННЯ (23:12-35) Змова складена (в. 12-15) Якраз коли Господь говорив з Павлом про його майбутнє, вороги апостола замишляли, як позбавити його цього майбутнього. Збентежені тим, що йому вдалося вислизнути з їх рук у дворі язичників, а пізніше із засідання синедріону, вони розробили план, який здавався для них ідеальним. «Коли настав день, деякі юдеї, порадившись, …
Втратити надію – це трагедія. Мені доводилося спілкуватися з людьми, які втратили надію на власне одужання, на одужання коханої людини, на повернення чоловіка або дружини[1]. Я бачив їх опущені плечі, сумні обличчя, згаслі очі. Коли надія – єдине, що нами рухає, думка про те, що «немає надії» (Іов. 6:11; суч. пер.), стає нестерпною. Колись Павло …
Оскільки Павло був колись тісно пов’язаний із синедріоном, то, можливо, він сподівався на те, що вони хоч би вислухають його. Солоний присмак крові в роті, ненависть на обличчі первосвященика[1] і зростаюча ворожість членів зборів зовсім вигнали цю думку. Тепер він зосередив усі зусилля на тому, щоб вибратися звідси живим. Павло добре знав склад синедріону. Саддукеї …
Останнім декільком дням перебування Павла в Єрусалимі Лука відвів стільки ж місця, скільки і кожній з місіонерських подорожей, незважаючи на той факт, що тоді не було встановлено жодної нової церкви і не було розв’язано жодної богословської або церковної проблеми. Багато тлумачів вважають, що в Луки була на це причина. Деякі переконані, що «важливість цих розділів …
Кожен проповідник колись у житті пережив те, що і Павло. Проповідь йде добре; по обличчях слухачів видно, що вони оцінюють належним чином виступ. І ось він вимовляє слово або фразу – як йому здається навіть, абсолютно нейтральну – і раптом обличчя темніють і застигають[1]. Стає очевидно, що дехто із слухачів вивів би його геть і …
Мені згадуються давні витівки і пустощі, які ми з братом Коєм влаштовували в дитинстві. Коли ми заходили занадто далеко, мама примушувала нас пояснити свою поведінку і вибачитися. Ми тут же починали жваво виправдовуватися, скидаючи провину на кого і що завгодно – на друзів, обставини або просто невдачу – і старанно вигороджуючи себе. На жаль, деякі …