Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
4:1-6 – Дух правди й дух омани Оскільки у фрагменті 3:11-22 автор продовжив тему любови/ненависти і переніс її на новий план за допомогою персоналізації (Ісус/Каїн), отже, у фрагменті 4:1-6 він розвиває тему правди/омани і пов’язує її з духом правди й духом омани. Характеристика духа правди – це визнання того, що Ісус Христос втілився: а отже, …
2:18-28 – Драматизм останньої години: антихрист, помазання та повернення Христа Останні вірші першої сюжетної лінії продовжують розвивати теми «зло» та «світ», демонструючи їхню драматичну взаємодію теми «в останню годину» з попередньою темою про християнську спільність з Богом-Отцем та Сином. Вірші 2:18-27: У цьому ретельно продуманому фрагменті Іван вказує, що антихрист і помазання – це дві …
Пролог – 1:1-4 У своїй типовій манері Іван продовжує розвивати тему, розгортаючи другорядний сюжет і повертаючись до основного. Ця структура має таке схематичне зображення «АБА». Іван розпочинає своє свідчення про того, кого бачив і торкався в земному житті (1Ів. 1:1), і сягає до небес, щоби проголосити спільність Сина й Отця (1Ів. 1:2), а потім повертається …
Богослови досить довго не могли дійти єдиної думки щодо визначення структури 1Ів. Деякі дослідники вважають його літературним шедевром, саме тоді, як інші відчайдушно намагаються знайти бодай якийсь логічний порядок розвитку думки. Труднощі виникають, коли, незважаючи на те, що автор повторює, що він «пише», звертаючись до авдиторії, цей документ не має ніяких характерних рис, притаманних текстам …
Навіть поверхневе читання Євангелія від Івана та його послань дає нам певне уявлення про те, наскільки ці твори близькі. Головна мета Євангелія (і певною мірою послань) полягає в тому, щоби передати, пояснити і захистити євангельське вчення. Більшість прикладів щодо відмінностей у вживанні лексичних засобів в обох творах має пояснення, тому послання і Євангеліє належать до …
3:1-2 – Визначення традиції У цьому фрагменті автор оцінює роль апостольських послань. Цей текст, очевидно, є другим посланням, але він говорить про те, що в першому та другому посланнях (див. множина «у них» у в. 1) вірні отримують настанову «пам’ятати» (mnĕsthĕnai) отриману традицію. Джерело цієї традиції описане трьома виразами: «святі пророки», «апостоли», та «Господь й …
2:1-3 – Лжепророки та їхні засудження Ці вірші лаконічно характеризують «лжепророків» і «лжевчителів», які з’явилися в християнських спільнотах. Автор посилається на Втор. 13:1-5, в. 1, повторюючи дискурс Павла, котрий порівнює Церкву та народ Ізраїля, що блукав у пустині. Однак у цьому фрагменті лжепророки діють «таємно», порушують моральні принципи життя, керовані жадібністю та схильні вводити в …
1:1-2 – Вітання Вірш 1: У найкращих рукописах записано ім’я «Симеон» замість Симона – форма, що трапляється лише в Діях апостолів у промові Якова (Дії 15:14). Здається, що тут свідомо вжито архаїчну форму для підкреслення юдейського походження Петра. З одного боку «Симон Петро» – це типове звертання, типове для Івана. Поєднання слів «раб» та «апостол» …
Позиція, яку займає автор 2Пет. щодо есхатологічних уявлень про співпрацю Петра і Павла як співавторів, є частиною структури доктринального синтезу, що можна прослідкувати з часів Іринея через праці Оригена аж до золотого віку Учителів Церкви (IV та V ст.). Як наслідок, канонічність цього послання не стала предметом сумнівів чи суперечок. Однак, текст послання швидше за …
Ця книга написана в жанрі апостольського послання відомого автору цього послання, оскільки воно містить згадку про «усі листи» [Павла] (3:15-16). Мета цього документа – за допомогою авторитетної думки апостола Петра вирішити дискусійні доктринальні питання і так застерегти християн від впливу лжевчителів та їхнього лжевчення. Традиційно автор висловлює вступне вітання (1:1-2) і подяку (1:3-11), використовуючи авторитет …