Загальна структура послання

Богослови досить довго не могли дійти єдиної думки щодо визначення структури 1Ів. Деякі дослідники вважають його літературним шедевром, саме тоді, як інші відчайдушно намагаються знайти бодай якийсь логічний порядок розвитку думки. Труднощі виникають, коли, незважаючи на те, що автор повторює, що він «пише», звертаючись до авдиторії, цей документ не має ніяких характерних рис, притаманних текстам стародавнього послання. Перше послання апостола Івана не вказує ні імени автора, ні імени адресата, ні місця призначення; тут немає вступних вітань і благословень укінці. Очевидно, автор мав право покладатися на власний авторитет і репутацію та був більше зосередженим на своїх роздумах, ніж на тому, щоби дотримуватися певних культурних норм. Найімовірніше, це «послання» призначалося кільком невеликим спільнотам, які вважали автора авторитетним учителем, і визнавали його право звертатися до них, і вже як результат цього вчення, мали спільні погляди.

Отже, структура послання і його мета тісно пов’язані. Можемо порівняти текст цього послання, скажімо, із сьомою симфонією Бетховена, чи з четвертою симфонією Брамса, коли автор формулює основну тезу, а отже, створює «фундамент», на якому вибудовує різноманітні варіяції, котрі розвиваються, щоб розділити й заново об’єднати компоненти так, щоб твердження, яке вже раз прозвучало, повторилося, та цього разу іншими словами, щоби повністю передати значення, котре додалося до початкового твердження. Подібно до симфонії, послання досягає своєї кульмінації, що відбувається в перших дванадцяти віршах глави 5, яка розкриває теми світла, любови і життя й поєднує їх з історичною діяльністю Сина Божого, чия могутність досягає нас через Святого Духа, тому «хто має Сина, той має життя» (1Ів. 5:12). Щоб розвинути цю аналогію існує три «шляхи», якими автор розгортає своє послання; кожен із них повторює головну тему, водночас розвиваючи її за допомогою другорядних тем і дивовижних «гармоній».

Загальна структура послання

Пролог: Життя об’явилося, щоб і ми мали спільність із ним

Життя (1:1-4)

Перша частина: Ознаки життя (1:5-2:28)

  • Оголошення теми: Бог є світло (1:5)
  • Два триєдиних напрямки розвитку теми (1:6-2:11). Потрійне повторення фрази «Коли ж кажемо» в 1:6,8,10, щоби пояснити такі поняття як світло, спільність, правда, омана, гріх, очищення, Ісус і праведний заступник (1:6-2:2).
  • Потрійна формула «хто каже» в 2:4,6,9 пояснює поняття знання заповідей, правди, брехні, любови, світла та темряви (2:3-11). Два потрійних твердження, що розвивають тему (2:12-14)
  • Прощення, пізнання Христа та перемога з використанням фрази «пишу вам» (2:12-13)
  • Знаючи Отця, отримуємо знання про Христа і перемогу, використовуючи фразу «пишу вам» (2:14)
  • Любов до світу призводить до того, що ми занурюємося в його нестабільність (2:15-17)

Розгортання теми: Це остання година (див. 2:8 – час виконання)

  • Оголошення теми в 2:18
  • Перші ознаки останньої години: антихристи (2:18-19)
  • Другий знак останньої години: помазання від Святого, пізнання правди – Ісус, що є Христос (2:20-21)
  • Варіяція першого знака: антихристи зрікаються Сина (2:22-23)
  • Взаємна вірність і вічне життя (2:24-25)
  • Варіяція другого знака: помазання, новий завіт, підтверджений (2:26-27)
  • Повчання у світлі його появи (2:28)

Друга частина: Ми поділяємо праведність Бога (2:29-4:6)

  • Тема: Праведність Бога приносить нове життя (2:29)
  • Гармонійна тема: Народжені від Бога зараз і коли прийде Христос (3:1-3)
  • Тема й антитема: праведність і гріх (3:4-10)
  • Розвиток теми: праведність і любов (3:11-22)
  • Головна думка: любіть один одного (3:11)

Дві антитеми:

  • Ненависть Каїна (3:12)
  • Ненависть світу (3:13)
  • Любов і життя (3:14-15)
  • Вияв любови: у Христі (3:16) у нас (3:17)

Наслідки:

  • Знання критеріїв істини (3:18)
  • Майте запевнення (3:19-20)
  • Молитва почута (3:21-22)

Подвійна заповідь:

  • Заповідь: віра і любов (3:23)
  • Плід: Взаємне перебування та свідоцтво Духа (3:24)

Віра – це частина заповіді.

  • Не кожному духові вірте (4:1)
  • Визнання віри в історичній реальності діяння Бога Отця в Христі як критерій розпізнавання (4:2-3).
  • Віра є більшою за світ (4:4-5).
  • Віра визнає авторитет пророчого слова (4:6).

Третя частина: як любов і віра пов’язані між собою (4:7-5:21)

Тема: народжений від Бога (див. 2:29)

Розвиток першої сюжетної лінії: всі, що мають любов, народжені від Бога

  • Презентація теми та її суть – знання Бога (4:7-8)
  • Гармонія теми: джерело любови – Бог і Божа дія, проявлена в Христі (4:9-10)
  • Повернення до теми: наша любов одне до одного та її плід: вірність Богу, що перебуває в нас (4:11-12)

Три виміри взаємної віри:

  • Свідок Духа (4:13)
  • Визнання віри (4:14-15)
  • Перебувати в любові (4:16)
  • Любов і вірність (4:17-18; див. 2:28; 3:21)
  • Зв’язок між історичною діяльністю Бога Отця та нашими діями (4:19-21)

Розвиток другої сюжетної лінії: кожен, хто увірував, що Ісус є Христос

  • Презентація теми (5:1а)
  • Гармонія теми: любов до Бога і Божих дітей – це дотримання Божих заповідей (5:1б-4а)
  • Повернення до теми: віра перемагає світ (5:46-5; див. 4:1-6)

Віра означає отримати життя, завдяки історичній події, яку здійснив Ісус Христос

  • Реальність Його консекрації[1] та смерти (5:6а)
  • Три свідоцтва: Дух, вода і кров (5:6б-8)
  • Свідоцтво про Бога Суть свідоцтва (5:9)
  • Віра – це прийняття свідоцтва (5:10)
  • Свідоцтво – це Життя (5:11-12)
  • Причина написання послання: щоб ви знали, що маєте життя вічне (5:13; див. 1:4)

Епілог:

Довір’я та молитва

  • Довір’я – що ґрунтується на волі Божій (5:14-15)
  • Застосування молитви щодо сестри чи брата, які згрішили (5:16-17)

Три запевнення:

  • Кожен, хто народився від Бога, не грішить (5:18)
  • Ми знаємо, що ми від Бога, і що ввесь світ лежить у злі (5:19)
  • Ми знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали (5:20)

Заключне слово: бережіться ідолів (5:21)


[1] Консекрація (лат. Consecratio – Посвята) – обряд, присвячений метафізичному уособленню плоті й крові Ісуса в, відповідно, хлібі та вині на євхаристійній частині Літургії

Попередній запис

Взаємозв’язок послань апостола Івана та Євангелія від Івана

Навіть поверхневе читання Євангелія від Івана та його послань дає нам певне уявлення про те, наскільки ці твори близькі. Головна ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 1:1-2:17

Пролог – 1:1-4 У своїй типовій манері Іван продовжує розвивати тему, розгортаючи другорядний сюжет і повертаючись до основного. Ця структура ... Читати далі