Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Може видатися несподіваним, що текст повертається до часів правління Рехав’ама, останнього з царів, згаданих у 1Цар. 21-24. Прийом повернення – характерна композиційна риса розповіді про царів Ізраїлю та Юди. Це простий прийом: він дотримується хронології, фіксуючи тривалість правління кожного царя. Оскільки юдейські царі Рехав’ам, Авійям і Аса вступили на престол під час царювання Єровоама, їх …
У зображенні Соломона і Єровоама є певна подібність, яка відображає девтерономістичне сприйняття історії Ізраїлю. Обох покликано до стосунків з Богом, і належною відповіддю на цей заклик мала б бути вірність. Обох звинувачено в поклонінні іншим богам і встановленні місць поклоніння поза єрусалимським Храмом. Обоє своєю невірністю накликали на себе Божий осуд і відплату – відповідно …
У самій оповіді про розкол царства несподіваним є те, що девтерономістичний погляд не виступає на перший план. У гл. 11 наголос на Божій ініціятиві; натомість оповідь у 12:1-12 наголошує ініціятиву людини. Люди, зібравшись у Сихемі, роблять Рехав’ама царем; люди виступають проти нього через обтяжливі податки; люди прикликають Єровоама. На відміну від гл. 11, тут жодної …
У 11:11-13 Бог промовляє безпосередньо до Соломона, отож текст, природно, зосереджений на ньому і на майбутньому Давидової династії. Про того, кому Бог віддасть царство, згадано лише раз: «Твоєму рабові» (в. 11). Хто такий цей «раб», читач довідується щойно в 11:26-40, коли пророк Ахійя робить драматичний жест – рве свій новий плащ – і виголошує пророцтво: …
Уклад гл. 9-10 схожий до укладу гл. 3-8: після повідомлення про появу Бога Соломонові уві сні – опис Соломонових дій. Якщо звернутися до метафори, то цей уклад творить перехід від величної експозиції Храму до галереї розділеного царства. Щоправда, послідовність, в якій описано дії Соломона в 9:10-10:29, обернена до тієї, що в гл. 3-8. Там розповідь …
Посвячення Храму та промова Соломона – кульмінаційна точка цієї частини експозиції. У тексті містяться різні погляди на Храм та його значення, засвідчуючи, яку масу передань Ізраїлю закладено в основу цієї інституції. Композиція тексту показує тонке відчуття самобутности, але водночас і обмежености кожного з них. Кожне передання висвітлює якийсь аспект Храму і таїнства Божої присутности; усі …
Оповідь про Давидові пізні літа в 2Сам. 11-20 і оповідь про наступництво в 1Цар. 1-2 зосереджена на драмі стосунків та інтриг у царській родині. У 1Цар. 3-8 настає відчутна зміна: текст містить в основному описи Соломонового урядування та його відносин із підданими, придворними, чужоземними сановниками. Ще там є переліки припасів та звіти про програми будівництва; …
Заохочення читати Почнемо з нагадування читачам сказаного в коментарі до 1-2Сам.: коли працюємо з будь-яким біблійним коментарем, завжди є ризик, що читатимемо коментар, а не Біблію. Для того, щоб звести цей ризик до мінімуму, ми рекомендуємо спочатку читати біблійний текст, потім коментар, потім знову біблійний текст. Спочатку визначте, про яку одиницю тексту йдеться (наприклад, 1Цар. …
У Книгах Царів богослов’я девтерономістів найнаочніше виявляється в оцінках, що їх дано правлінню кожного царя: їх суджено за тим, наскільки вірними вони залишалися поклонінню Богові винятково в Храмі. Дедалі більша невірність врешті-решт призвела до катастрофи вигнання. Негативна оцінка північних царів, що знову й знову повторюється, справляє похмуре, гнітюче враження. Для того, щоб збагнути ці тексти, …
Навіть при побіжному прочитанні 1-2Цар. вражає критична оцінка в цих книгах дій царів – як у Північному, так і в Південному царствах. У фокусі уваги – радше сама постать царя, ніж монархічна форма правління. У 1-2Цар. жодного разу не обстояно монархію як найкращий державний устрій; так само жодного разу й не засуджено її як найгірший. …