Розділи 14:21-15:24 – Царі Юди за правління Єровоама

Може видатися несподіваним, що текст повертається до часів правління Рехав’ама, останнього з царів, згаданих у 1Цар. 21-24. Прийом повернення – характерна композиційна риса розповіді про царів Ізраїлю та Юди. Це простий прийом: він дотримується хронології, фіксуючи тривалість правління кожного царя. Оскільки юдейські царі Рехав’ам, Авійям і Аса вступили на престол під час царювання Єровоама, їх зручно описувати послідовно. У 15:25 наратив повертається до Надава Ізраїльського, про якого вперше згадано в 14:20, і розпочинає послідовність ізраїльських царів, яка триває аж до 22:40 – тому, що всі ті царі вступили на престол упродовж сорокаоднорічного правління Аси Юдейського (пор. 15:10). З погляду зв’язности та єдности композиції це простіша процедура, ніж постійне перескакування від царя Ізраїлю до царя Юди і навпаки.

Прийом повернення в поєднанні з «рамками царювання», описаними в «Стратегії читання», дає читачеві змогу простежувати подекуди схожу на лабіринт оповідь про поділену монархію, аж поки їй поклало край вигнання Ізраїлю в 2Цар. 17. Завдяки прийому повернення читач може визначити й порівняти царів Ізраїлю і Юдеї однієї доби. Якщо вдатися до метафори галереї у всенародній святині, маємо немовби експонати, виставлені в нішах обабіч: навпроти кожної – ніша, що відповідає тогочасному правителеві іншого царства. Повторювані елементи «рамок царювання» створюють у відвідувача, що рухається вздовж галереї, загальне враження єдности та зв’язности, водночас звертаючи увагу на визначні риси кожного експонату чи збірки.

Ключовий елемент «рамки царювання» – оцінка кожного царя згідно з девтерономістичними критеріями виняткової вірности Ягве і централізованому поклонінню в Єрусалимі. Тому досить несподівано в розповіді про Рехав’ама натрапляємо, замість очікуваної оцінки царя, на дуже несхвальну характеристику Юди (14:22-24). Ці вірші вказують на відмінність між зображенням Ізраїлю та Юди. У 12:28-30 і знову в 14:16 Єровоама звинувачено в тому, що він спонукав Ізраїль до гріха; з погляду девтерономістів, жоден цар Ізраїлю так і не відшкодував Єровоамового порушення вимоги вірности та централізації. В Юді, натомість, як стверджується в 14:22, народ згрішив сам: жодного юдейського царя аж до Манасії не звинувачено в спонуканні Юди до гріха (пор. 2Цар. 21:9). Саме на Манасію покладено провину за кінець Юди, як на Єровоама – за кінець Північного Ізраїлю.

У дусі девтерономістичного богослов’я, що в пророцтві Ахійї (11:31-39), кожного царя Юди порівняно з Давидом як взірцем володаря: у випадку Авійяма порівняння не на його користь, у випадку Аси – навпаки, за винятком того, що він не усунув поклоніння на пагірках (15:14, пор. 14:23). Збереження Давидової династії, незважаючи на таких царів, як Рехав’ам та Авійям, девтерономістичне богослов’я пояснює тривкістю особливих відносин між Богом і Давидом (15:4-5). Вписані в схему «пророцтво – здійснення» піднесення та падіння північних династій Єровоама, Баші та Омрі вступають у промовистий контраст із тяглістю Давидової династії в Юді, який підсилює значущість даної Давидові обіцянки. Поєднання в «рамках царювання» компонентів пророкування і оцінки висуває на перший план девтерономістичне тлумачення історії і надає йому цілісного вигляду. До того ж, формула оцінки вберігає зображення царя від недоліку наперед визначености. Так, падіння кожної з династій пророковано, проте воно настає в історичному контексті: династія занепадає тому, що цар провинився так само, як і Єровоам.

Оповідаючи історію Юди упродовж правління тих трьох царів, девтерономісти змальовують зворохоблену, зіпсовану гріхом і розорену громадянською війною державу, яка потребує реформ і залежить від ласки іноземної суперпотуги – Єгипту. Вона виживає лише завдяки міцності укладеного між Богом і Давидом союзу. Якщо взяти до уваги, що ці історики самі, найімовірніше, були з Юдеї, вони у своєму викладі подій виявляють чудову здатність виходити за межі лояльности до власного племені та народу.

Попередній запис

Розділи 12:25-14:20 – Царювання Єровоама

У зображенні Соломона і Єровоама є певна подібність, яка відображає девтерономістичне сприйняття історії Ізраїлю. Обох покликано до стосунків з Богом, ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 15:25-22:40 – Царі Ізраїлю за часів правління Аси Юдейського

Тут наратив повертається до Єровоамового сина Надава (пор. 14:20), щоб оповісти його історію, а також історію подальших ізраїльських царів, які ... Читати далі