Розділ 12:1-24 – Розкол об’єднаного царства

У самій оповіді про розкол царства несподіваним є те, що девтерономістичний погляд не виступає на перший план. У гл. 11 наголос на Божій ініціятиві; натомість оповідь у 12:1-12 наголошує ініціятиву людини. Люди, зібравшись у Сихемі, роблять Рехав’ама царем; люди виступають проти нього через обтяжливі податки; люди прикликають Єровоама. На відміну від гл. 11, тут жодної згадки про засудження Соломонового відступництва.

Розповідь про відповідь Рехав’ама на вимоги народу також робить наголос радше на людському, а не божественному чиннику. Старші, які радили ще Соломонові, обізнані з реаліями політики володарювання: цар зможе правити лише тоді, коли завоює відданість народу. Рехав’ам відкидає їхню пораду, віддавши перевагу поглядові своїх молодших друзів, за яким царювання – це панування, а не співпраця. За це він і поплатився: північні коліна Ізраїлю відкидають його владу; їхній виступ перегукується із тим, як раніше Шева відкинув владу Давида (2Сам. 20:1). Царювати над Ізраїлем вони ставлять Єровоама, і лише Юда залишається вірною дому Давида. У цьому епізоді Старого Заповіту маємо справу із чимось найближчим до політики прямої виборности влади.

Одним із явних відсилань у 12:1-10 до девтерономістичного погляду, так потужно представленого в гл. 11, є твердження, висловлене у в. 15: що все, що сталося, є виконанням пророцтва Ахійї. Це твердження важливе для висвітлення девтерономістичної думки: воно логічно випливає з переконаности, що Книга Второзаконня – не що інше, як божественно санкціонована програма життя народу Ізраїлю в його землі. У Второзаконні обіцяно, що Ізраїлеві буде дано пророка, який вестиме народ (Втор. 18:15-22). Подальші ключові пророцтва зазнали потужного впливу девтерономістичного мислення й вислову. Увесь біг історії містить вказівки, які підтримують це твердження про пророцтво та його виконання. Такі тексти, однак, не означають, що девтерономістичне богослов’я обстоювало уявлення, начебто Бог маніпулює історією людства, чинить над нею примус. І Рехав’ама, і його радників, і народ зображено як вільних діячів у дуже людській драмі. Іншими словами, сміливість тверджень девтерономістичного богослов’я врівноважує глибоке застереження: стверджується, що Бог спричиняє хід подій, але не стверджується, що ми знаємо, як Він це робить.

У в. 21-24 описано, як Рехав’ам збирає військо проти відколотої Півночі і як Бог, втрутившись через Шемаю, зупиняє його. Те, що до Рехав’амового царства включено також коліно Веніямина, суперечить і пророцтву Ахійї, і повідомленню у в. 20, де йдеться лише про Юду, – а отже, може вказувати на інше походження в. 21-24. Оповідь про розкол об’єднаного царства обрамлено трьома промовами, де проголошується, що це вчинив Бог. Кожна з цих промов звернена до котроїсь із ключових дійових осіб: у 11:11-13 Бог промовляє до Соломона, у 11:31-39 – Ахійя до Єровоама, а в 12:23-24 – Шемая до Рехав’ама.

Галерея розділеного царства

І ось текст приводить відвідувача на поріг приміщення нової доби. Тут буде огляд царів і Ізраїлю, і Юди, з висвітленням важливих епізодів їхнього правління. До пасажів, присвячених їхньому царюванню, інкорпоровано значні шматки пророчого передання – насамперед Іллі та Єлисея, але також і низки інших. Експонати, що стосуються царів Ізраїлю та Юди, немовби виставлено з протилежних сторін обширної галереї. Їх погруповано так, щоб уможливити зіставлення за хронологією предметів, пов’язаних із важливими епізодами.

Попередній запис

Розділ 11:11-43 – Ахійя з Шило

У 11:11-13 Бог промовляє безпосередньо до Соломона, отож текст, природно, зосереджений на ньому і на майбутньому Давидової династії. Про того, ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 12:25-14:20 – Царювання Єровоама

У зображенні Соломона і Єровоама є певна подібність, яка відображає девтерономістичне сприйняття історії Ізраїлю. Обох покликано до стосунків з Богом, ... Читати далі