Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Ной залишався жити в ковчегу, а його сини поступово збудували собі житла біля підніжжя гори Арарат. Сим сказав Ноєві: «Батьку, янгол Божий велів мені взяти труну Адама на спину й перенести в те місце, яке він укаже, бо і в Новому світі в Адама має бути могила». Ной відповів: «Сину мій, роби, як тобі велів …
Разом із синами Ной побудував біля ковчега кам’яний вівтар. Кожен з радістю приніс по каменю для зведення першого в Новому світі вівтаря. Нарешті запалили перший священний вогонь подяки. Коли люди стали навколішки біля вівтаря й подякували Богові за чудесне спасіння, над ними у вигляді дуги з’явилася в небесах сяюча веселка. Ной почув у своїм серці …
Якось поштовх струсонув ковчег, немов він на щось наштовхнувся. І справді, ковчег застряг на горі Арарат. Проте Ной не відкривав ковчег, бо знав, що земля ще має просохнути, аби на неї можна було випустити тварин. Одного разу вночі Бог сказав Ною: «Вийди з ковчега разом з тваринами, бо час настав». Наступного ранку Ной відчинив двері. …
Вітер незмінно гнав ковчег на схід протягом сорока діб. Якось Сим спустився вниз до Ноя й сказав: «Батьку, у мене нагорі так тихо! Жодна крапля більше не падає на дах. Напевне, злива вже минула!» Тоді Ной піднявся нагору: і справді, дощу було вже не чути. Ной сказав: «Дайте-но драбину! Я відчиню ляду й погляну надвір». …
Коли ззовні все двиготіло від землетрусу, що супроводжувався жахливою бурею, а потоки дощу все хльостали й хльостали по хвилях, Ной та його супутники опинились у важкому становищі. Люди і тварини падали на підлогу й налітали на стіни. Усі прокинулися. Тварини зчинили лемент. Лише равлики нічого не помітили й ще цілу добу спали. Найгірше було жирафам, …
Цілими днями з моря збиралися темні хмари. То тут, то там гримотіло. Раптово полив дощ, що заганяв людей до будинків, печер і під дерева. Спочатку люди сварилися, погрожували небу кулаками й кричали: «Ви що, там нагорі, втопити нас вирішили?» Та коли дощ не переставав лити ані вдень, ані вночі і вода почала затікати в хижі …
Ковчег був готовий, й усі щілини ретельно просмолені. Тоді Сим, Хам та Яфет прийшли до Ноя і сказали: «Скажи нам, батьку, як завести звірів до ковчега, бо ковчег уже готовий». Ной звелів: «Спочатку підеш ти, Яфете, з великою худобою та іншими тваринами, які харчуються від землі. Розмісти їх у нижньому відсіку. Ти, Хаме, розташуй своїх …
Коли будівництво ковчега було повністю завершено й усі щілини замащено смолою, Ной мовив своєму молодшому синові: «Яфете, ти – друг корів, биків і всього, що рухається по землі. Піди й приведи по парі від кожної породи. Їх треба розмістити в нижньому відсіку ковчега. Зроби великий загін, куди ти помістиш їх до того, як вони ввійдуть …
Звісно, люди в місті Ста Бовванів помітили, що вдалині на горі Кардинон у Ноя відбувається щось нове. Ніхто не знав, що він там будує. Декотрі насміхалися: «Мабуть, Ной вирішив збудувати велику домовину! Він хоче живцем схоронити себе разом із ріднею!» А п’ятеро шибеників подумали: «Хоч би що це було, до біса цікаво буде підпалити Ною …
До того, як розпочалося будівництво ковчега, Сим любив спостерігати за птахами, бо вони йому дуже подобались. У горах він відшукав гніздо орла і спостерігав за пташенятами. Якось Сим приніс додому одне орлятко, взяте з гнізда, і приручив його так, що орлятко весь час залишалося при ньому. Хоча воно інколи й відлітало в гори, та все …