Ковчег був готовий, й усі щілини ретельно просмолені. Тоді Сим, Хам та Яфет прийшли до Ноя і сказали: «Скажи нам, батьку, як завести звірів до ковчега, бо ковчег уже готовий». Ной звелів: «Спочатку підеш ти, Яфете, з великою худобою та іншими тваринами, які харчуються від землі. Розмісти їх у нижньому відсіку. Ти, Хаме, розташуй своїх звірів у середньому. Коли це буде зроблене, нехай Сим відкриє отвір у стелі й через нього впустить птахів усередину. Але до того, діти мої, завантажте в ковчег їжу для тварин. Хоча під час довгої мандрівки вони переважно спатимуть, їм усе таки потрібно трохи їжі, аби підтримувати життя».
Тож сини Ноя завантажили до ковчега їжу, насамперед зерно, зелень та фрукти. Сам Ной приніс декілька пагонів винограду і саджанці фігових та оливкових дерев, що їх він хотів посадити в Новому світі. І ось настав день, коли Яфет міг увійти в ковчег зі своїми тваринами. Позаяк вхід був на середині висоти ковчега, до нього було прокладено місток із широких колод. Насамперед Яфет провів до ковчега бика, корову та інших свійських тварин. Що ж до слона, дикого бика та жирафи, то він узяв із собою тільки їхніх дитинчат, бо для дорослих тварин двері ковчега були замалі. По містку проповзло досить багато плазунів, особливо гаддя та ящірок. І що було дивовижно: жодний звір не завдавав шкоди іншому. У ковчегу всі вони жили дружно, наче в раю. Змія забула, що має в роті отруйного зуба. Навіть їжак намагався зручніше припасувати свої голки, щоб не вколоти інших. Нарешті нижній відсік був заповнений. Усі звірі вляглися й заснули глибоким сном. Далі пішов Хам, перед ним пройшли леви, пантери, леопарди і тигри, позад нього – довга вервечка лісових звірів. І всі ці звірі так само слухняно вляглися в середньому відсіку.
Відтак Ной відчинив отвір у стелі, і Сим свистом подав знак птахам. Та всередину влітали лише ті, чиїм голосом він на той момент свистів, щебетав або каркав. Інакше птахи поламали б одне одному крила. У товкотнечі, коли сонце зайшло, Ной промовив: «На сьогодні час зачиняти ковчег. Завтра, діти мої, ви мусите пуститися зі мною в мандрівку, бо мені був знак вийняти труну Адама і перенести її в новий світ». Коли Ной уже хотів був зачиняти двері, якісь істоти зашурхотіли крилами коло його голови. Це були два кажани. Вони перелякано попискували й просилися всередину. «А, – сказав Ной, – ви не могли зрозуміти, птахи ви чи тварини. Залітайте!» При цьому влетіло також дві сови. «Так, – мовив Ной, – а ви боялися, що інші птахи вискубуть вам пір’я, коли побачать вас. Сідайте мені на плечі!»
Сови радо послухалися його, і кажани теж повисли на руці Ноя. Він піднявся з ними нагору, у пташиний відсік, мешканці якого вже спали. Ной посадив нічних літунів у найглибший закуток. «Тепер я можу нарешті зачинити двері, – сказав він. – Але погляньте-но: до одвірка приліпилося кілька слимаків, що приповзли останніми». Їх Ной відніс у нижній відсік, після чого зачинив двері.
Труна Адама
Ной зі своїми синами востаннє покинув ковчег, аби відшукати могилу, де було поховане тіло Адама. Божий посланець указав їм на це місце. То була печера під землею. З глибоким благоговінням троє братів підняли на плечі труну з тілом Адама і внесли її в ковчег, як велів Ной. Над труною Сим закріпив камінь Аноа, що м’яко світив у темряві ковчега.
Оскільки все необхідне вже внесли всередину, Ной промовив молитву Богові й сказав: «Господи, ми зробили так, як ти велів. Хай звершиться над нами воля Твоя».
Ковчег зачиняється
Усі, хто допомагав при будівництві, увійшли до ковчега: сини Ноя, їхні жінки. Стоячи у дверях, Ной кинув останній погляд на старий світ, начебто чекав, чи бува не з’явиться ще хтось. Погляд його довго блукав удалині, та ніхто не з’явився на видноколі.
Невдовзі до ковчега наблизилася біла хмарка. Звідти з’явилася рука й поставила знак на дверях ковчега, щоби їм залишатися зачиненими, допоки не прийде нова звістка.
