Коли будівництво ковчега було повністю завершено й усі щілини замащено смолою, Ной мовив своєму молодшому синові: «Яфете, ти – друг корів, биків і всього, що рухається по землі. Піди й приведи по парі від кожної породи. Їх треба розмістити в нижньому відсіку ковчега. Зроби великий загін, куди ти помістиш їх до того, як вони ввійдуть у ковчег». Яфет спитав: «Та як мені дізнатись, яких саме звірів я маю відібрати?» Ной відповів: «Бог сказав мені, що вибирати й вести звірів тобі допоможе янгол. Бери з собою звірів, які благочестиво ляжуть перед тобою на землю, коли ти підійдеш до них». Тож Яфет пішов збирати травоїдних звірів, що харчуються від землі.
Хамові Ной мовив: «Ти – друг левів та інших хижих звірів. Піди й візьми по парі від кожної породи і зроби все, як я сказав Яфету. Для твоїх звірів буде відведене середнє відділення». Симу Ной сказав: «Ти – друг орла й усіх птахів. Візьми в найближчому лісі по парі кожного виду. Хай птахи зачекають на деревах, поки зможуть влетіти в ковчег».
Так Хам та Яфет влаштували кожен по великому загону, щоб розмістити там своїх звірів. А Сим спитав: «Батьку, як ми освітлюватимемо ковчег, адже всі вікна будуть зачинені?» Ной відповів: «Піднімись у гори. В одній з печер ти знайдеш чудесний камінь Аноа; цей дорогоцінний камінь і світитиме нам у ковчегу». Сим рушив у дорогу. Він ішов горами, підманюючи свистом гірських птахів, і ввечері набрів на печеру, з якої пробивалося світло. У цій печері він і знайшов дорогоцінний камінь Аноа. Це був кристал, що його він міг нести в руці. Коли Сим знову спустився в долину, над ним кружляла велика зграя птахів, яка летіла слідом за ним. Коли він сідав на землю спочити, птахи опускалися на дерева. А коли він підводився й знову продовжував шлях, птахи здіймались у повітря і летіли до ковчега. Самі лише білі та сірі куріпки квоктали на землі за його спиною. Так Сим підійшов до лісу біля ковчега, і птахи залишилися чекати його на деревах, і свистіли та співали вони там весь довгий чудовий день. Жодна велика пташка не завдавала шкоди маленькій; вони бадьоро і весело щебетали на гілках дерев, наче в райські часи.
