Вітер незмінно гнав ковчег на схід протягом сорока діб. Якось Сим спустився вниз до Ноя й сказав: «Батьку, у мене нагорі так тихо! Жодна крапля більше не падає на дах. Напевне, злива вже минула!» Тоді Ной піднявся нагору: і справді, дощу було вже не чути. Ной сказав: «Дайте-но драбину! Я відчиню ляду й погляну надвір». Йому довелося вибивати розмоклу ляду, щоб визирнути назовні. Та він не побачив нічого, крім води та ще похмурих важких хмарин. Сим мовив: «Випусти ворона! Він облетить далеко навкруг. Може, він принесе нам нові вісті». Ной випустив на волю ворона. Ворон пролетів уздовж і впоперек над водною широчінню, а тоді зник удалині й назад до ковчега не повернувся. Він був першим, хто побачив Новий світ.
Згодом Ной випустив голубку, аби дізнатися, чи є неподалік земля. За кілька годин голубка прилетіла назад, бо їй не було де спуститися, щоб відпочити. Ной зачинив дверцята й сказав: «Ми маємо терпляче чекати Божої вказівки».
За сім діб Ной знову випустив голубку з ковчега. Голубка повернулася надвечір і принесла в дзьобі листок оливи. Тут Ной зрозумів, що вода на Землі вже спала. Та звідки ж голубка принесла листок? З тієї гори, що нині зветься Маслинова, де в пізніші часи був збудований Єрусалим і де ще багато чого трапилося.
Утретє Ной випустив голубку ще через сім діб. Цього разу вона вже не повернулася. Ной знав, що невдовзі прийде час вступити в Новий світ, та він чекав знамення від Бога.
