Коли ззовні все двиготіло від землетрусу, що супроводжувався жахливою бурею, а потоки дощу все хльостали й хльостали по хвилях, Ной та його супутники опинились у важкому становищі. Люди і тварини падали на підлогу й налітали на стіни. Усі прокинулися. Тварини зчинили лемент. Лише равлики нічого не помітили й ще цілу добу спали. Найгірше було жирафам, які повсякчас наштовхувалися головами на стелю. Яфет зробив для них отвір у стелі, аби вони могли просунути голови на середній рівень. Тож, коли там проходив Хам, він зненацька наштовхнувся на шию з головою, проте без ніг. Перегодом він второпав, що то голова жирафи, яка була на нижньому рівні.
Сим, Хам та Яфет докладали всіх зусиль, щоби заспокоїти тварин. Спершу в Яфета розлютилася змія, бо корова чи віслюк наступили їй на хвіст. Яфет поклав змію в куток, наказав їй згорнутися клубком, поклавши голову на хвіст.
Коли Хам проходив повз лева, той загарчав, через те що в нього під боком розлігся вовк. Хам погладив лева по гриві, а вовка вхопив за вухо так, що той клацнув зубами. Найгучніший ґвалт під час бурі стояв у Сима. Весь пташник свистів, кричав, каркав і цвірінчав, немов усі показилися. Сим насипав пташкам зерна, і, подзьобуючи, вони потроху заспокоїлися. Коли Сим підійшов до качок, він помітив, що під час бурі лише вони сиділи тихо. Він пригладив їм пір’ячко й щось лагідно промовив. Качки подумали собі: «Птахи хотіли нас заклювати, а чоловік гладить нас, він добрий».
Коли страшна буря минула, брати нагодували тварин. Невдовзі всі поснули міцним сном і не прокидалися протягом усієї довгої подорожі.
