Якось поштовх струсонув ковчег, немов він на щось наштовхнувся. І справді, ковчег застряг на горі Арарат. Проте Ной не відкривав ковчег, бо знав, що земля ще має просохнути, аби на неї можна було випустити тварин. Одного разу вночі Бог сказав Ною: «Вийди з ковчега разом з тваринами, бо час настав».
Наступного ранку Ной відчинив двері. В яскравому сонячному світлі перед ним простирався Новий світ, увесь покритий свіжою зеленню.
Спочатку Ной звелів Симові випустити птахів. Той відчинив двері й першим випустив орла. Яка краса! Як гарно злітав орел у сонячно-сині небеса! За ним тисячами злітали в повітря пістряві пташки.
Потому Хам випустив на волю звірів із середнього відсіку. Радісно помчав лев зі своїми родичами на волю. Усі хижі звірі були ще ручними, райський світ ковчега ще перебував у них.
Тепер Яфет випустив бика та інших травоїдних, а трохи згодом – змій. Змії з шипінням хутко поповзли в зарості, а пацюки засвистіли в земляних нірках. Найостаннішими виповзли, звісно, равлики. Деякі ще майже добу сиділи в ковчегу.
Ной пройшовся по всіх рівнях ковчега, щоб перевірити, чи всі тварини вийшли назовні. У темнім кутку на вершечку він знайшов сову та кажана. Ной зрозумів, що вони зможуть вилетіти звідтіля лише вночі, і не турбував їх.
