Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
За декілька днів Явал примчав на коні до печери свого брата Тувалкаїна, що була доволі далеко в лісі. З печери валив дим і доносився такий гуркіт, що кінь Явала перелякався. Явал прив’язав його до дерева біля входу в печеру й ступив на поріг. Він трохи сполохався, коли з глибин печери з’явилися два закіптюжених підмайстри. «Тувал …
Якось, коли Явал заснув на пагорбі, йому наснилося сяюче небесне місто з храмами, будинками та вежами, куди входили й звідки виходили люди. Явал із захватом дивився на незвичайні споруди й думав: «Якби я й на Землі міг збудувати такі будинки!» Коли він прокинувся, то заходився будувати на горбі будинки з камінців, трісок та глини – …
Третього із синів Каїна звали Тувалкаїн. Він любив землю, каміння, дерева в лісі, печери в скелях. Він говорив: «Я прагну знайти найтвердіше каміння на світі й зробити з нього знаряддя». Тувалкаїн віднайшов залізну руду, яка була такою твердою, що він не зміг розбити її. Тоді йому привиділось уві сні, що потрібно розвести вогонь, аби розм’якшити …
Другим сином Каїна був Ювал, брат Явала. Удень, коли світило сонце, Ювал був сумним, та вночі, коли світили зорі, він ставав веселим. Чому ж Ювал був веселим тільки вночі? Коли темніло і Ювал засинав, він завжди бачив дивовижні сни: наче він входить крізь райдужну браму до небесного дому, слухає гру та спів янголів, а зорі …
Одного разу Явал пішов у гори. Жителі тих місць сказали йому: «У горах є звірі, схожі на рогатих духів. Люди бачили, як ці звірі видиралися на скелі. Ніхто не наважується піднятися до них нагору». Явал відповів: «Я ризикну видертися на скелю і подивлюся, що це за звірі». Він віддав свого коня під нагляд одному з …
З роду Каїна вийшло багато синів та дочок, які любили землю й хотіли на ній працювати. У ті часи повсюди простягалися дикі зарості й ліси, повні звірини. У степах паслися табуни диких корів та коней, які нікому не належали. Люди спали під кущами й деревами, що давали невеликий захист. Будинків тоді не будували. Люди їли …
Коли Адам став зовсім старим, земля все дужче притягувала його, тож він ходив увесь зігнутий. Коли Адам відчув, що скоро помре, він сказав Сифові: «Любий мій сину! Невдовзі душа моя перейде до Бога. Та тіло моє належить Землі. Чи виконаєш ти, сину мій, моє останнє прохання?» «Все, що я зможу», – відповів Сиф. «Тоді вийди …
У вечері, коли Адам з Євою тужили за померлим Авелем, з’явився янгол і мовив: «Замість Авеля народиться у вас ще один син. Він буде таким світлим, як Авель, і таким сильним, як Каїн. Ім’я йому буде Сиф. За ним з’явиться багато інших синів і дочок, тож людей на Землі стане сила-силенна. Та лише в Сифа …
У вечері після жертвопринесення ані Каїн, ані Авель не повернулися до Адама та Єви. Адам рушив до поля зустрічати синів. Остання цівка диму привела його до місця вчинення жертви. Чи не сплячий Авель лежить там у траві? Адам хотів був нахилитися до нього, та побачив на землі кров. Що ж це таке? Та це ж …
У полі Авель мовив Каїну: «Ходімо й принесемо жертву на вівтарі, як нас навчав батько Адам». Каїн відповів: «Ти вчиняй свою жертву, а я – свою». Отже, Каїн звів вівтар з великих каменів і нагромадив на нього багато дровиняк. У Авеля вівтар був невеликий, а гірка дровець зовсім низька, бо ж і сил він мав …