Коли Адам став зовсім старим, земля все дужче притягувала його, тож він ходив увесь зігнутий. Коли Адам відчув, що скоро помре, він сказав Сифові: «Любий мій сину! Невдовзі душа моя перейде до Бога. Та тіло моє належить Землі. Чи виконаєш ти, сину мій, моє останнє прохання?» «Все, що я зможу», – відповів Сиф. «Тоді вийди з дому на світанку! Слідуй за янголом Божим і принеси мені з раю три зернятка з Дерева Життя. Покладеш їх у мою домовину. З них свого часу підніметься дерево, що виросте на благо людському роду». Сиф запитав: «Отче Адаме, як я знайду рай? Кого мені кликати в проводирі?» Адам відповів: «Рай піднявся на Небо. На Землі ти повік його не знайдеш. Приклич архангела Михаїла, він супроводить тебе».
Сиф вирушив у путь на світанку і йшов, допоки не дістався печери священної книги. Він зайшов туди, щоб трохи відпочити. Коли він ліг на землю, його огорнув глибокий сон. Архангел Михаїл явився йому, простягнув руку й переніс його душу на Небо, до райського саду. Вогняну браму охороняли херувіми. Палало страшне полум’я й сипалися блискавки. Тоді архангел Михаїл прикрив душу Сифа своїми крилами і проніс її крізь браму до Дерева Життя. Сиф зірвав плід, розломив його і взяв три зернини. Одразу архангел Михаїл проніс його крізь вогонь блискавок назад до печери. Коли Сиф прокинувся, він побачив у своїй руці три зернятка і поспішив назад до батька Адама.
Довкола помираючого зібралася сила-силенна народу, тому що поширилася звістка про його смерть. Сини, дочки, онуки прийшли, аби в ці години бути з Адамом. Підійшовши з трьома зернинами до помираючого, Сиф поклав їх йому до рота. Адам припіднявся востаннє. Він простягнув руку до янгола смерті, якого послали супроводжувати його душу. Легкими крилами янгол вийняв її з тіла праотця. Тут серце Адама зупинилося, дух відлинув. Тіло заклякло.
Цієї миті чекав Люцифер, зухвалий дух. Він думав: «Адам попав під мою владу. Його душа належить моєму царству». Він наблизився до янгола смерті, щоб вирвати в нього душу Адама. Та тут нагодився архангел Михаїл, не дозволив йому це вчинити і прогнав геть. Труну Адама Сиф відніс у печеру священної книги. Він прочитав у книзі, що у свій час тіло Адама буде перенесене в інше місце, а домовина в подальші часи пройде довгий шлях до того місця, де народиться Месія, спаситель людства. І Сиф прочитав далі, що із зернин виросте дерево, з якого буде виготовлено три речі: берло Божественного вождя, колони храму та хрест Спасителя.
Відтоді Сиф жив поблизу печери й приходив до людей як священик Господа. Душі тих, хто брав участь у жертвопринесеннях Сифа, наповнювалися Божественним світлом.
