У вечері після жертвопринесення ані Каїн, ані Авель не повернулися до Адама та Єви. Адам рушив до поля зустрічати синів. Остання цівка диму привела його до місця вчинення жертви. Чи не сплячий Авель лежить там у траві? Адам хотів був нахилитися до нього, та побачив на землі кров. Що ж це таке? Та це ж неживе тіло Авеля лежить перед вівтарем! Вражений Адам стояв над мертвим – першим мертвим у цьому світі. Йому здавалося, що він чує в хмарах голоси херувимів, які виганяли його з раю з прокльоном: «На Землі ви зазнаєте смерті!»
Три дні і три ночі провів Адам біля тіла Авеля. Він вчинив погрібну жертву на вівтарі. Він привів до покійного Єву. Вона плакала й викрикувала раз по раз: «Авелю, любий Авелю, уставай! Хіба ти не чуєш мене? Невже ж ти не будеш більше відрадою мого серця?» Та Авель не міг їй відповісти. Тоді вона прикрасила його тіло квітами і почала молитися поруч з Адамом. На третій день Адам побачив, як ворони в полі ховають у землю мертвого ворона. Тут він згадав слова янгола з вогняним мечем, який вигнав їх із раю: «тому що ти – земля й знову станеш землею». Тоді Адам вирив Каїновою мотикою могилу поруч із вівтарем, і разом з Євою поклали вони в неї мертвого. Адам сказав при цьому: «Тіло його належить землі, та його душа повернулася до Бога». І коли вони це зробили, то втішились і Єва сказала: «Ми зустрінемося з Авелем на небесах, коли мине наш земний час». Так могила Авеля стала першою могилою на Землі.
