Якось, коли Явал заснув на пагорбі, йому наснилося сяюче небесне місто з храмами, будинками та вежами, куди входили й звідки виходили люди. Явал із захватом дивився на незвичайні споруди й думав: «Якби я й на Землі міг збудувати такі будинки!» Коли він прокинувся, то заходився будувати на горбі будинки з камінців, трісок та глини – усі маленькі, немов лялькові. Цілими днями він невтомно працював над ними. Випадково повз нього проходив його брат Тувалкаїн. Він подивився на маленьке місто й мовив: «Такі будинки треба зробити великими й міцними, аби в них могли жити люди! Я можу викувати інструменти для рубання дерева. Зайди до мене за декілька днів». Повз пагорб проходив і другий брат Явала – Ювал. Йому теж сподобалися маленькі будиночки. Явал сказав Ювалові: «Я збудую для людей великі будинки, щоби вони могли в них жити». Ювал, зрадівши, відповів: «Я приведу до тебе сильних людей. Я заспіваю їм пісню про зведення дому, тоді вони радо підуть за мною і допоможуть тобі!»
