Вічний принцип (Розділи 12-13)
«Молитва – це щире бажання душі, висловлене або мовчазне; це рух прихованого вогню, що тремтить у грудях. Жодна молитва не створена тільки на землі, Святий Дух приносить моління; і Ісус на вічному троні клопоче за грішників. О, Ти, через Кого ми приходимо до Бога, Дорога, Правда, Життя, Ти Сам ходив шляхом молитви: Господи, навчи нас молитися». Джеймс Монтгомері, «Молитва – щире бажання душі»
Якщо якийсь принцип є вічним, то це принцип усеосяжної необхідності молитви. І якщо якийсь принцип є своєчасним, то це принцип усеосяжної необхідності молитви. Ми – зайняті люди, але Неемія був також зайнятим. Ми розсіяні і заклопотані люди, але таким же був і Неемія. І так само, як Неемія, ми – маємо потреби і безпорадні. Молитва була шляхом Неемії до сили і мудрості, до терпіння і миру. Це може бути і в нашому житті. Молитва – це Вічний принцип.
У своїй книзі «Молитва: шукаючи істинний дім серця», Ричард Дж. Фостер пише:
«Занадто довго ми перебували в далекій країні: у країні шуму, поспіху і натовпів, у країні натиску і штовхання, у країні розчарування, страху і заплутаності. І Він запрошує нас додому: додому до спокою, миру і радості, додому до дружби, братерства і відкритості, додому до близькості, прийняття і підтримки.
Нам не треба бути сором’язливими. Він запрошує нас у вітальну кімнату Його серця, де ми можемо надіти старі капці і вільно поділитися. Він запрошує нас у кухню Його дружби, де чутні розмова і добродушні жарти. Він запрошує нас в їдальню Його сили, де ми можемо насолоджуватися їжею з подостатком. Він запрошує нас у кімнату вивчення Його мудрості, де ми можемо вчитися, зростати і розвиватися… і поставити будь-яке питання, яке ми тільки захочемо. Він запрошує нас у робочу майстерню Його творчості, де ми можемо бути Його співпрацівниками, працюючи разом, щоб визначити результат подій. Він запрошує нас у спальню Його спокою, де ми можемо знайти новий мир, і де ми можемо бути уразливими і вільними. Це також є місцем глибокої інтимності, де ми пізнаємо і ми пізнані до кінця».
Незважаючи на Боже бажання, щоб ми наблизилися до Нього в молитві, наша людська схильність до дії іноді є причиною того, що ми дивимося на молитву, як на щось порожнє і ледаче, як це пояснив Джеймс Гілман: «Моє переконання веде мене до того, що молитва – це ефективне, і, без сумніву, щоденне прохання, щоб Бог обернув усі події на благо, не втрачене. Але все ще є велике почуття, що коли людина молиться, вона нічого не робить, і це почуття примушує нас надати надмірну важливість роботі, що в результаті іноді стає зробленою абияк або відкинутою молитвою».
У молитвах Неемії ви бачили велику простоту і чесність. Іноді ми намагаємося бути «глибокими» і заховати наші істинні думки і почуття від Бога. Але Він цілком готовий і здатний почути усе, що ми промовимо, мудре чи немудре. Бог усе це вже чув – просто подивіться на книгу Псалмів! К.С. Льюїс радить тим з нас, хто молиться, щоб «ми поклали перед Ним те, що міститься в нас, а не те, що має бути в нас».
