Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Завжди, коли ти з щирим каяттям підходиш до таїнства покаяння, яке можна назвати таїнством навернення, перед тобою відкриваються великі можливості для зростання у вірі. Таїнство покаяння часто не виконує належної йому ролі в нашому житті з причин рутинности, щоденности, в якій ми погрузли, а також браку підготування та налаштованости. Надто рідко згадуємо про те, що …
Для того, щоб наш гріх міг стати щасливою провиною, маємо передовсім визнати його. Апостол Іван у своєму Євангелії передає нам Христову обітницю, що Святий Дух, наш Утішитель, коли прийде, звинуватить світ у гріхові (див. Ів. 16:8). Отже, одна з функцій Святого Духа, Який сходить у світ, – переконати нас у нашій гріховності. Це вступна благодать, …
Незвичайну любов Господа до грішників і Божу педагогіку стосовно нас ми бачимо в притчі про блудного сина. – Якщо твоя віра стане літеплою, байдужою, Бог може допустити твоє падіння. Бог не хоче зла, але може захотіти його наслідків, бо наслідки зла мають у собі благодать і заклик до навернення. Це добре видно на прикладі блудного …
Основним і незмінним виміром віри є навернення. Завдяки йому наша віра не застигає нерухомо, а може підлягати процесові постійного поглиблення. Як вимір віри, навернення є не так одноразовим актом, як процесом. Воно означає зміну нашого способу мислення, а також нашої життєвої позиції в зовнішніх її виявах. У процесі навернення ми відвертаємося від зла і звертаємося …
Віра як визнання власної безпорадности й сподівання усього від Бога означає духовний стан дитини. Дитина цілковито визнає, що нічого не має та нічого не вміє. Вона сповнена сподівань і віри, що отримає все потрібне. «Коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!», – говорить Господь (Мт. 18:3). Навернутися і …
Аналізуючи механізм виникнення зла в людині, помічаємо, що його причиною є брак простоти і дитячої довіри до Бога. Так було від самого початку історії людства, з того моменту, коли віра прабатьків була піддана випробуванню. На початку людської історії відбулося випробування на довір’я. Бог ніби запитав у людини: «Чи довіряєш Мені? Чи маєш стосовно до Мене …
Віра – це визнання власної безпорадности, це переконаність у тому, що ти нічого не маєш, що все тобі подароване. Це сподівання усього, всіх дарів, від Бога. Протилежністю до такої віри є пиха. Горда людина всі ці дари вважає своєю власністю, приписує їх собі. Думає, що усе залежить від неї, так, ніби в житті не було …
Наближаючись до людини, Бог ослаблює її. Він діє всупереч нашому сподіванню. Тобі здається, що це ти йдеш до Нього й у цій ситуації маєш ставати щораз сильнішим, щораз впевненішим. Але насправді це Він наближається до тебе, а наближаючись, робить слабшим чи фізично, чи психічно, чи духовно. Він чинить так, щоб могти увійти в тебе Своєю …
У світлі віри ми стаємо помічати власну безпорадність і сподіватися всього від Бога. Вальтер Каспер пише, що в синоптиків віра означає «пізнання власної безпорадности і довіру до Божої сили, що діє через Ісуса» (Реальність віри). Віруючий нічого не сподівається від себе, а в усьому покладається на Господа. Але ми дозволимо діяти в нас силі Бога …
Твоє покладання на Бога як вираження довіри до Нього не буде вповні чистим, якщо ти не покладешся на Господа. Може статися й так, що ти довіришся Йому, сподіваючись, що Він здійснить твою волю. «Господи, довіряюся Тобі, нехай буде воля моя» – це постійне шукання себе. Спираючись на Бога, ми повинні повністю на Нього покладатися. «Господи, …