Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
– Ух! Херувим розкрив бутон. Сонце піднялося вже досить високо, і Сад, як зазвичай, весело гомонів. Дзюрчання Могутніх струмків, дзижчання золотистих бджіл, шурхіт метеликів, радісний вереск квіткової дітвори та приголомшливий аромат… Це і є все те, що наповнює нас теплом від самого коріння й до бутона, коли ми думаємо про Великий Сад. Але Херувиму зараз …
– Не важко переконатися, що я – найбільше дерево в цій місцевості. Якщо спробувати виміряти різницю між мною та іншими деревами довжиною твого стебла – доведеться неабияк попрацювати. Тому на мені живе більше птахів, ніж на інших деревах, я даю більше тіні, тощо. Та й із самого початку всі інші дерева ставилися до мене як …
Херувим так голосно ридав, заламуючи листя, що розбудив велетня Хака. Могутній дуб досить чутливо спить, можливо, тому що не має бутона, який закривався б на ніч, а можливо, справа в чомусь іншому. – Хто це тут так ридає? Прислухався Хак і нахилив гілки до великої клумби: – О, то це та красива квітка, яка живе …
І ось нарешті він зважився поговорити із Садівником цілком відверто. Той часто працював на великій клумбі: розпушував землю, прибирав опале листя – загалом, роблячи все, щоб квітам було добре. Такий час Херувим і обрав для розмови. Він кілька днів до цього готувався і так сильно хвилювався, що навіть не міг і мріяти. Тож настав вирішальний …
У самому центрі Саду росла дуже красива квітка на ім’я Херувим. Садівник посадив її однією з перших на невеликому пагорбі, тому її добре було видно з усіх боків. Коли нові молоденькі квіти вперше розкривали свої пуп’янки, то відразу ж бачили Херувима. Його не можна було не помітити, таким він був великим і красивим. Його п’янкий …
На самому початку, коли наш Великий Сад був тільки в задумах Садівника, на його місці простягався величезний пустир. У ті часи ще не народився жолудь, з якого на північній околиці виріс добрий велетень Хак, а про квіти й говорити нема чого. Не було навіть Могутніх струмків, хоча зараз вони здаються вічними. З усіх, кого ми …
У Стародавній книзі квітів написано: «Будь-який бур’ян рано чи пізно перетворюється на добриво». Точно так само, рано чи пізно, і зло стає явним і мимоволі сприяє торжеству добра. Ось так улаштовано світ. Також там сказано: «Що посієш – те й пожнеш» і «Яким би сильним не був бур’ян – Садівник усе одно сильніший». Стародавню книгу …